Пісні південних слов’ян

Після прикрої поразки київських динамівців в матчі групового турніру Ліги чемпіонів дуже доречно було згадати, що український футбол — це не тільки «Динамо»(Київ) та Андрій Шевченко. Виступ у четвер одразу трьох українських команд в Кубку УЄФА дав нам можливість побачити вітчизняний футбол не у звичному вже внутрішньому антуражі, а у зовнішньому, європейському.

Насамперед про приємне. Проігнорований широкою публікою матч між київськими та бєлградськими армійцями у столиці України приніс кільком тисячам глядачів на трибунах та телевізійній аудиторії задоволення не тільки результатом, а й грою. Армійські команди столиць України та Югославії ріднить не тільки те, що до війська вони мають ну дуже далеке відношення. Обидва колективи орієнтуються на молодих вітчизняних футболістів, котрі поруч із кількома досвідченими виконавцями мають швидко прогресувати. Найближчий резерв українського футболу можна реально побачити саме в іграх ЦСКА, а не «Шахтаря» чи «Динамо», котрі комплектуються за іншими принципами.

Вчорашні та сьогоднішні гравці юніорських та молодіжних збірних не знітились перед грізною маркою югославського клубу. А пропущений після красивої комбінації гостей гол, здається, повністю позбавив наших хлопців хвилювання. Голи Ткаченка, Костишина та Закарлюки були маленькими футбольними шедеврами. Тому тренер бєлградців Славолюб Муслін не приховував після гри задоволення, що його команда поступилася лише одним м’ячем (рахунок матчу — 3:2 на користь киян). Наш тренер Олег Кузнєцов не сказав нічого, по-солдатськи наслідуючи старших по службі, котрі вперто ігнорують післяматчові прес-конференції. Подякувавши київським армійцям за гру, за несподівану, зізнаємось, перемогу, почекаємо остаточного результату двобою, який стане відомий за тиждень.

Якщо випробування київських армійців армійцями бєлградськими можна вважати вступним іспитом на курс футбольної євроосвіти, то гра «Дніпра» з італійською «Фіорентиною» «тягнула» вже як мінімум на курсову роботу. Прилетівши з того світу, де футбол є видовищем для мільйонів і суперприбутковим бізнесом, зірки із Флоренції зустрілись у Дніпропетровську із високоорганізованою та дисциплінованою грою хороших футбольних майстрів. Розмови про те, що у футболістів з Флоренції проблеми із зарплатнею, до уваги брати не варто — гросмейстер і за безплатно обіграє аматора. Після нульової нічиї головне тепер для дніпрян — не втратити концентрації у матчі на виїзді. Не забувати, що «Мілан», котрий у нас цілодобово розхвалювали, тепер грає у тому ж самому Кубку УЄФА, а тому ненабагато сильніший за суперника «Дніпра»

Шкода, що окрім київського стадіону українські команди більше ніде голiв не забивали. Та якщо нульова нічия у грі з представником італійської «Серії А» може вважатися для третього призера нашого чемпіонату задовільною, то поразка «Шахтаря» від армійців iз Софії буквально приголомшила. Мова не про саму гру — у всіх команд є свої «чорні дні» (нагадаємо, що «Шахтар» програв з розгромним рахунком 0:3). Мова про відповідність витрат та амбіцій досягнутому результату. У футболі далеко не все вирішують гроші. Донецька команда переконалась у цьому в чемпіонаті України цієї весни, а тепер отримала хороший урок на «слов’янській» євроарені. Відомий нещодавно бомбардир болгарської збірної Любослав Пєнєв, котрий повісив вже було буси на цвях, вирішив повернутися у гру і показав нашим перехваленим форвардам, як слід забивати.

Поскільки зустрічі кубка УЄФА складаються із двох матчів, то лише через тиждень ми знатимемо зміст останнього куплету футбольних пісень югославських Славолюбів та болгарських Любославів. Можливо, разом із мелодіями з Флоренції все це складе бадьорий марш, під який наші клуби підуть далі боротися за кубок УЄФА. Це може бути й інший марш, та хотілося б, щоб прощальна музика для наших команд у Європі пролунала якомога пізніше.