«Подайте колишньому голові райдержадміністрації...»
У залі засідань сиділи люди, яких ще вчора називали «господарями районів». Але в зал стрімкою впевненою ходою ввійшов новий молодий губернатор і публічно, при пресі, повідомив, що «сьогодні ж» підпише усі подані заяви на звільнення... І хоча голова Волинської облдержадміністрації Володимир Бондар застеріг, що «нова влада не буде «відтинати голови» чи оголошувати «полювання на відьом», але для вже колишніх голів районних держадміністрацій (а на Волині звільнено всіх) це, мабуть, було не так важливо. Головне сталося: не зважаючи на сподівання, нова влада не потребує їхнього незаперечного досвіду практичної господарської роботи. Точніше, потребувала б, але не на тих посадах, котрі здавалися непорушними, як п’єдестал під пам’ятником.
— Я розумію моральний аспект проблеми... Але подані з проханням про відставку заяви підпишу, бо ситуація після приходу до влади нового Президента, нового уряду потребує й кардинальних змін влади на місцях. Готовий зустрітися з кожним особисто, аби обговорити подальшу перспективу співробітництва. Якщо до колишнього керівника району не буде висловлено претензій правоохоронних органів, для нього життя у цій області не закінчується.
Новий голова обласної держадміністрації говорив немало гарних і розумних слів. Про те, що хоче подякувати всім, хто зробив немало для розвитку районів, а отже, й Волині. Категорично обіцяв «ніколи не допускати такого ставлення до голів районних держадміністрацій, яким воно було ще недавно» (подейкують, що його попередник надто жорстко карав тих, хто не справився з «планом за Януковича»).
— Від вас очікую розуміння й підтримки, бо у вас — досвід. Не бачу перепон, щоб ви були в одному строю з українським народом... Ми були по різні сторони барикад, але сьогодні час творити!
Не хотілося б бачити на обличчях колишніх районних «вождів» чітко окреслений вираз неповторного Кіси Вороб’янінова, коли Остап Бендер учив його проникливо говорити фразу: «Подайте колишньому депутату Думи!» Але образа в багатьох таки була написана чітко. А може, й не образа, а нерозуміння... Так, Володимир Мазурок став першою особою у Локачах якихось півроку тому й лише з «третього притупу» ногою колишнього губернатора. Кажуть, що гідної заміни йому нині в районі немає. На розмову до Володимира Бондаря збирався піти: не про себе говорити, про район... Інші ж «колишні», з якими поспілкувалася після засідання, вважали, що не варто було «виправдовуватися», як, мовляв, зробив Віталій Карпюк iз Ковеля. А Карпюк звернувся до губернатора з таким словом:
— Усі знають, що таке була посада голови райдержадміністрації. Велика приватизація в області пройшла мимо нас: ніхто не питав, віддавати ту чи іншу фабрику чи не віддавати. Хоч і на нашій території були митниці, але в їхній бік навіть не могли дивитися... Ця посада — не політична, а виробнича. І я вважаю, що ми, ця команда, з честю працювали! Можу сказати про Ковельський район. Звичайно, сьогодні й бід вистачає, але дай Бог, щоб і далі так робилося. Лише торік ми побудували на десять мільйонів гривень, і ніхто нам ні з держави, ні з області ні копійки не дав! Тому я вважаю, що в голови обласної держадміністрації головна опора має бути на голів районних держадміністрацій. Я заяву про відставку подав ще після першого туру виборів. Далеко не всі мої колеги погоджувалися й мирилися зі стилем керівництва попередньої обласної влади, але ми були на посадах і мусили або підкорятися, або подавати у відставку... А сьогодні нас звинувачують і з одного, і з другого боку... Мені дуже прикро! Бо маючи трьох дітей, не купив їм квартири, машини, навіть землі не взяв. Я за свої 12 років на посаді голови не прийшов на роботу пізніше сьомої години ранку! Присутні колеги знають, як нас звинуватили, що ми продалися Ющенку й приписали йому 50 тисяч голосів. А теперішня влада звинувачує, що ми працювали лише на Януковича. Усі розуміють, що прийшла нова команда, їй треба дати можливість працювати. І я підставлю своє плече там, де буду корисний, бо ніколи посад не випрошував, а мене на них запрошували.
Вже колишній голова Луцької райдержадміністрації Вадим Науменко був менш красномовний, але не менш переконливий:
— Коли будуть представляти наших наступників, просили б, щоб запросили й нас, адже кожен у розвиток району вклав немало сил і здоров’я, й нам не байдуже його майбутнє. А можливо, варто нам тоді й подякувати...
Від нової влади новий-старий волинський народ чекає насамперед змін. І добре було б, якби ці зміни здійснювали не ті, хто вчасно встиг змінити старі штани на «червоні (чи то пак, помаранчеві) пролетарські шаровари». Бо, як сказав молодий і енергійний волинський губернатор, він не вірить, що вже колишні голови райдержадміністрацій, знаючи думку народу, «не хотіли перемоги Ющенка»...
