Поетичне кіно у фокусі документалістів

Прем’єра фільму Наталі Калантарової про кінорежисера Леоніда Осику (1940—2001) присвячена Дню українського кіно і вийде в ефір сьогодні, о 12.20. Півгодинна картина продовжить документальний цикл «Сімдесятники».

За своє життя Леонід Осика зняв 14 фільмів. Найбільш знакові з них: «Камінний хрест» (1968), «Хто повернеться — долюбить» (1967), «Захар Беркут» (1971), «Тривожний місяць вересень» (1976) та «Увійдіть, стражденні!» (1987). Відомий передусім як представник поетичного кіно, після заборони останнього Осика зумів реалізувати себе й у іншому стилі — реалістичному.

Спогадами про митця в документальній стрічці Калантарової поділяться з аудиторією автор сценарію «Камінного хреста» Іван Драч та Дмитро Павличко, який став сценаристом фільму «Захар Беркут».

— Це був цікавий період для кіно. Витоки тогочасного кінематографа потрібно шукати в картинах Олександра Довженка, — підкреслила в коментарі «Дню» автор і режисер фільму Наталя Калантарова. — Постать Леоніда Осики — теж показова. Хоча його творчість і відносять до поетичного кіно, насправді вона позбавлена деяких визначальних ознак цього жанру. Леонід Михайлович — абсолютно міська людина, сентиментальна психологія йому не властива. Образність у його фільмах — мінімізована. Відчувається, що режисер народився в Києві. Якщо представники поетичного кіно проповідували національний кінематограф, в якому оживають давні традиції та події, то фільми Осики, хоча нібито й спираються на цей грунт, — зовсім інші.

— Саме завдяки жанру поетичного кіно, одним з найяскравіших представників якого був Леонід Осика, наприкінці 60-х — початку 70-х років Кіностудія ім. О. Довженка та український кінематограф загалом стали відомими у всьому світі, — зауважив директор студії документальних фільмів Першого Національного Марк Гресь. — Значною мірою це відбулося завдяки Леоніду Осиці та Юрієві Іллєнку. Цикл «Сімдесятники» присвячений якраз цьому періоду українського кіно. Якщо «шістдесятники» були явищем всесоюзного масштабу, то наш національний кінематограф найгучніше прозвучав у 70-ті роки. Тоді також творили Володимир Денисенко, Микола Рашеєв, Тимофій Левчук та інші. Їхні картини й сьогодні викликають інтерес у глядачів. Кожен фільм із циклу «Сімдесятники» — розповідь про одного з цієї плеяди режисерів. Не бачу нічого дивного в тому, що саме стрічка про Осику з’явиться в ефірі напередодні Дня українського кіно, — він був одним із найталановитіших «сімдесятників», про що свідчать чимало міжнародних нагород. На жаль, телевізійної документалістики в Україні сьогодні майже немає. Ми намагаємося заповнити цю прогалину. Формат Першого Національного дозволяє дві-три години щотижня давати в ефір документальні програми, які на інших каналах вважаються нерейтинговими. Статус державної установи дає можливість на певний час забути про комерційну складову телебачення. Водночас нам надзвичайно приємно, що, всупереч загальній тенденції, продукція студії документальних фільмів має високі показники популярності серед телеглядачів нашого каналу.