Погляд із західної провінції: переможці й переможені

Цілком можливо, що в другому турі пан Кучма таки переможе. Але вибори 31 жовтня уже залишаться в історії як такі, що мали на собі багато непривабливих «чорних плям» (можна також сказати: брудних). Це збережеться в архівах Центрвиборчкому, в парламентській комісії пана Єльяшкевича, а мабуть, і в судових справах. Пляма залишиться й на іміджі України, як демократичної країни, та попередження про те, що до нормальної демократії нам ще далеко. І про те, що держчиновників усіх рівнів треба усунути від «роблення» виборів, від будь-якої передвиборної агітації, а тих, хто зарвався, — карати згідно з законом.

Панові Кучмі, якщо знову стане Президентом, доведеться зіткнутися з рядом проблем, і не лише — економічного характеру. В ситуації, коли кучмісти до опозиційних кандидатів та їх прихильників ставились як до ворогів, що є ненормальним у демократичній країні й властиве лише авторитарному режимові, Леонідові Даниловичу треба буде вже з перших днів свого повторного президентства виробити прийнятну «лінію поведінки» стосовно опозиції. І завжди пам'ятати: Європа, цивілізований світ дивиться!

Наше суспільство, його демократичні сили, своєю чергою, мають врахувати важливий урок: для успіху будь-якої справи, тим більше такої, як вибори, відстоювання своїх інтересів, потрібна висока організованість, своя розгалужена організаційна мережа. Хочеться того Л.Кучмі та його оточенню чи ні, але йому в разі повторного «сидіння» в президентському фотелі доведеться враховувати інтереси ватажків КПУ, «лівої сили», і можливо, ми відчуємо на прикладі нових кадрових призначень. Пан Кучма здатний поважати лише організовану силу.

Наприкінці — ще одне. На виборах 31 жовтня багатьох здивували галичани. Можна було сподіватись, що тут більший відсоток виборців проголосує за Євгена Марчука. Судячи з цифр, поданих Центрвиборчкомом, так не сталося. Залишаю осторонь питання про достовірність цифр, натомість висловлюю свій погляд на цей «галицький феномен».

1. В останні роки на посади голів обласних, так само як і районних держадміністрацій, прийшли «люди Кучми», на початках незалежності не відомі в громадсько-політичному житті, не «політики», а «господарники» з агросектору. Люди чіпкі, авторитарні в своїх «парафіях» та дуже запопадливі перед Адміністрацією Президента. Дуже вони старалися «зробити» вибори своєму «патронові», «розчавлюючи» всіх неприхильних до нього. (Цікаво, як би вони поводились в разі перемоги П.Симоненка? Служили б, лише б довірили...)

2. Виборці «стараннями» влади були недостатньо поінформовані про інших кандидатів, їхні конкретні наміри, не знали виборчої програми Є.Марчука, а від держчиновників чули лише одне — «кадебістський генерал».

3. Галичани вкрай негативно сприйняли розпад за кілька днів до голосування «канівської четвірки», бо очікували, що троє знімуть свої кандидатури на користь Є.Марчука і закличуть свій електорат голосувати за нього. Цього не сталося, і багато «нетвердих» засумнівалися в «прохідності» в нинішній українській ситуації Євгена Кириловича. Люди з принципами залишилися з ним до кінця — ті, хто не конче за всяку ціну хоче бути на боці «переможця».

Принаймні тепер знаємо, скільки таких, принципових.

Дмитро КАРП'ЯК
Мостиська Львівської обл.

P.S. У понеділок, 1 листопада, вранці біля будинку пошти зустрів незнайомого молодика років 25. Високий, у сірій куртці з «гуманітарки», відчайдушно-усміхнене обличчя доброї людини, якій погано. З голосу чую — східняк. Захмелений, і охота йому поговорити. «Що скажете, бать? Єду в Америку!» До польського кордону звідси — 16 кілометрів... Так, Кучма програв, хай і подужає підготованого собі суперника. України шкода...