Погрози дилетанта

Україна доволі швидко і рішуче відреагувала на останні антиукраїнські заяви мера Москви Юрія Лужкова. Нагадаємо, що в неділю під час святкування 225-річчя Чорноморського флоту московський градоначальник заявив про намір домагатися повернення Севастополя Росії. «Питання по Севастополю повинно бути передане у міжнародний суд. Ми говоримо про можливість нормального й законного вирішення цього питання й воно повинно бути вирішене в міжнародному суді», — сказав журналістам Лужков. За його словами, Севастополь ніколи не передавався Україні. Він виступив фактично з ініціативою переглянути Договір про дружбу між РФ та Україною. «Вийшовши з договору, ми знову зможемо відкрити питання про Крим і Севастополь», — вважає Лужков.

Вже наступного дня Міністерство закордонних справ України розцінило цю заяву мера Москви як втручання у внутрішні справи України, а також спробу взяти під сумнів територіальну цілісність України. «Заяви Лужкова розцінюємо як крок, що нагнітає напруженість в суспільстві й ускладнює перспективу україно-російського партнерства», — зазначив учора прес-секретар МЗС України Василь Кирилич.

Ще рішучіше діяла Служба безпеки України, яка з вчорашнього дня заборонила меру Москви Юрію Лужкову в’їзд на територію нашої держави. До речі, його й раніше за подібні дії оголошували персоною нон-грата. Це вчинено у зв’язку з тим, що «громадянин Росії Юрій Лужков не дотримався умов попередження СБУ про неприпустимість вчинення дій, які завдають шкоди національним інтересам України та її територіальній цілісності», повідомляє прес-служба СБУ.

Лідер Української народної партії Юрій Костенко, нагадав що провокації пана Лужкова щодо територіальної цілісності України відбуваються майже 10 років і очолювана ним партія неодноразово виступала з пропозицією оголосити Лужкова персоною нон грата в Україне. Тим часом член фракції Партії регіонів Олександр Єфремов назвав заяви мера Москви Юрія Лужкова «емоційними», а його колега Ганна Герман висловила переконання, що з вуст перших осіб Російської Федерації не пролунають заяви, що провокують конфлікт між Україною й Росією.

Характерно, що досі з боку російського МЗС не прозвучало оцінки заявам московського градоначальника. Лише екс-президент СРСР Михайло Горбачов в ефірі «Эхо Москвы» сказав, що слід уникати заяв, що призводять до погіршень відносин із Україною.

КОМЕНТАР

Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України:

— По-перше, всі розмови про те, що Севастополь не передавався, чи то була неправильна передача — абсолютно не відповідають дійсності. Всі документи, які стосуються передачу Криму Україні, не роблять винятку для жодної частини Криму.

По-друге, всі документи, які стосуються територіальних змін у 1954 році, були в повній відповідності із чинними тоді конституціями СРСР, Російської Федерації та України, а також тієї практикою, яка існувала на той час. З юридичної точки зору при передачі Криму Україні були дотримані всі норми радянського конституційного права, як і загальновизнані норми міжнародного права. Отже, не існує жодних підстав ставити під сумнів юридичну чинність актів вищих органів влади СРСР, РРФСР та УРСР, відповідно до яких і на підставі яких Крим став частиною території України.

По-третє, свого часу, коли з боку Росії пролунала претензія на Севастополь, було скликане засідання Ради Безпеки ООН. Тоді головуючий у РБ ООН представник Великої Британії зробив заяву від імені Ради Безпеки, яка виходила з того, що Севастополь є частиною території України, а відтак відкидала заявлені Росією зазіхання. Заява головуючого ґрунтувалася на статус-кво, який відповідає нормам міжнародного права.

По-четверте, Росія визнала, що Севастополь належить Україні і є частиною її території підписанням угод про розподіл Чорноморського флоту, відповідно до яких Росія лише орендує певну частину території України для тимчасового розташування баз і об’єктів цього флоту, як в самому Севастополі, так і довкола нього.

Недоторканість державних кордонів і цілісності території України, невід’ємною частиною якої є Севастополь, визнано і у Великому українсько-російському договорі. Згадані угоди і Договір Росія підписала без жодних застережень.

По-п’яте, що стосується ідеї звернення до Міжнародного суду ООН. Це орган розглядає міждержавні спори, але лише в тому випадку, коли до нього звертаються обидві сторони спору. Односторонніх заяв цей суд не розглядає. Отже, як з юридичної, так і практичної точки зору погрози Міжнародним судом ООН є дилетантськими і безперспективними.

У цій ситуації Україні можна було б не робити жодних заяв або ж відреагувати дуже спокійно і коротко, зокрема зазначивши, що питання міждержавного кордону між Україною і Росією, і статусу Севастополя як частини території України вирішено і що заяви, подібні виголошеній Ю.Лужковим, спрямовані на розпалювання ворожнечі українсько-російських відносин.

Нарешті, щодо провокативної ув’язки питання про вихід Росії з Великого українсько- російського договору з питанням територіальної цілісності України. Росія немає жодних легітимних підстав для одностороннього розірвання Договору. Проте кожна сторона може заявити про його денонсацію, але на умовах, визначених у самому Договорі.

Навіть, якщо Росія денонсує Договір, це не створюватиме легітимних підстав для перегляду українсько-російського державного кордону. Державні кордони України, підтверджені в договорах і домовленостях між Україною і Росією, мають і міжнародне визнання. За Статутом ООН і положеннями Хельсинського підсумкового акту жодна держава не має права відмовлятися від своїх зобов’язань щодо непорушності державних кордонів загалом і державних кордонів на європейському континенті зокрема.