Політичний суїцид?
У вівторок на засіданні Кабміну було, поміж іншим, розглянуте питання про останні кадрові рішення кримського парламенту. Таким було доручення Президента. Чи знав Президент, яким буде підсумок колективної "думки"? Достеменно відомо, що Аркадій Демиденко не передбачав такого повороту. Оскільки напередодні конфіденційно надійшла інформація про те, що в підготованому проекті Постанови Кабміну два пункти: перший - про недоцільність відставки прем'єра і другий - про необхідність прискорити ухвалення Верховною Радою законів про ВР Криму та Раду міністрів АРК. Бентежила, щоправда, одна обставина, яка стала відомою з київських джерел: нібито в суботу Анатолій Франчук відвідав Павла Лазаренка. І український прем'єр після тривалої розмови з кандидатом у кримські прем'єри відмовився підтримати висновок трьох своїх заступників про несвоєчасність рішення Кримського парламенту. Увтім, така позиція Лазаренка ніби послідовно продовжила його лінію, відображену в письмовій відповіді керівництву ВР Криму на прохання про "клопотання перед Президентом" про відставку Демиденка та призначення Франчука. Прем'єр послався на те, що за Конституцією звільнення і призначення голови Радміну Криму узгоджується з Президентом. І дав зрозуміти, що "умиває руки", не бажаючи вдруге опинитися "поміж двох вогнів", оскільки попередня спроба зміни керівника уряду в Криму здійснювалася з іменем Павла Івановича, а закінчилася Указом Президента, який скасовує кадрові рішення.
Проте за нової спроби ВР Криму Президент зажадав рішення Кабміну. І отримав. Із окремих неофіційних відомостей з різних джерел, складається така мозаїка. Міністр юстиції Сергій Головатий зачитав на засіданні висновок, з якого випливало: незважаючи на те, що цього разу кримський парламент діяв згідно з законодавством, будь-які перестановки в уряді небажані до прийняття законів про ВР та Радмін. Був запропонований уже згадуваний проект постанови. Однак Павло Іванович несподівано заявив, що є "інший варіант" і, оскільки не було порушення Конституції, треба підтримати відставку і призначення. Перший віце-прем'єр Василь Дурдинець відреагував доволі різко - у такому дусі, що цього робити в жодному разі не можна, і той, хто знає ситуацію в Криму, це розуміє. Його підтримав заступник голови адміністрації Президента В. Яцуба, зазначивши, що не захищає Демиденка, а намагається пояснити: в умовах законодавчої неврегульованості взаємостосунків ВР та уряду, нестабільність у верхах автономії триватиме, хто б не став прем'єром. Сам Демиденко, отримавши слово, відповів на запитання Лазаренка - чому, мовляв, "не утримав ситуації". "Від мене вимагали 7-8 місць в уряді віддати цій компанії??? у Верховній Раді, але згоди не отримали і знайшли того, хто готовий". Іншою причиною Демиденко назвав бажання "окремих сил" не дати розвинутися новому рухові "Крим - наш дім" на чолі з урядом. (І членами НДПУ, між іншим. - Т.К.). Український прем'єр, усе-таки, поставив на голосування "запасний" проект. Проти було 2 члени Кабінету. І оскільки один з них - Василь Дурдинець, можна впевнено припустити, що рішення Кабміну стало для Президента неприємною несподіванкою, бо залишає його наодинці з Анатолієм Франчуком. Чого, судячи з усіх попередніх подій, Леонід Кучма прагнув усіма силами уникнути через причини, що їх багато хто вважає поважними, але все ж недостатніми для такого великого політичного ризику.
"Павло Іванович зіграв свою гру, продемонструвавши, хто насправді господар", - вважає джерело з навколоурядових кіл, не сумніваючись в тому, що прем'єр "підставив Президента". Щоправда, інші джерела вважають, що Президент "сам загнав себе в глухий кут" унаслідок тривалих маневрів там, де досить було однієї рішучої контратаки. Є переконані й у тому, що вся сценарна розробка насправді належить першій особі. Однак у такому разі її можна назвати спробою суїциду. А втім, Президент ще не сказав останнього слова.
