Полк «Дніпро-1» справив новосілля

Це військове містечко з розгалуженою інфраструктурою на території обласного центру. Його відкриття збіглося з річницею створення батальйону «Дніпро-1», який пізніше було перетворено на полк спеціального призначення. «Як тоді, так і зараз наш полк складається виключно з добровольців. Зараз ми в структурі МВС, наш полк вже налічує 700 осіб. Тому нам потрібні штаб і база, які ми і побудували спільно з волонтерами. Найближчим часом плануємо відремонтувати ще кілька будівель, а також розпочинаємо будівництво храму Покрова, який присвятимо пам’яті загиблих. Це буде справжнє військове містечко», — повідомив почесний командир полку «Дніпро-1», народний депутат України Юрій Береза.

На новій базі обладнано казарми, учбові класи, кімнати для зберігання зброї, спортивний зал і майстерні, де обслуговують і відновлюють бронетехніку. Крім того, є гуртожиток для сімей службовців. У містечку розташувалися штаб полку і навіть конструкторське бюро з розробки «безпілотників».

Як розповідають бійці, за рік свого існування батальйон, а зараз — полк «Дніпро-1» втратив два десятки добровольців, майже всіх під Іловайськом. Є й ті, хто вважається зниклими безвісти. У полку їх вважають живими і піклуються про їхні сім’ї. На відкритті військового містечка загиблих ушанували хвилиною мовчання, а їхніх близьких вітали стоячи. В урочистій обстановці їм вручили державні нагороди, які не встигли отримати загиблі бійці. «Після смерті чоловіка я прийшла працювати до Штабу національного захисту і до «Дніпра-1». Я допомагаю нашим бійцям, допомагаю з реабілітацією після поранення, відправляю їх до Польщі й на західну Україну. Я знаю, для чого живу, і готова допомагати і ділитися з іншими», — розповідає вдова загиблого добровольця Наталія Пилипенко.

На сьогоднішній день підрозділи добровольчого полку «Дніпро-1» виконують бойові завдання і охороняють порядок по всій лінії фронту — від Авдіївки до Маріуполя. «Я тут практично з часу створення — з 28 квітня минулого року. Тоді місто кинуло поклик, і я вирішив вступити до батальйону «Дніпро-1», куди і був прийнятий серед перших 40 осіб. Я розумів, що йду на війну, і хотів бути бійцем, але ніколи не думав, що стану міліціонером. Сьогодні виконую бойові завдання в селищі Чермалик. Ми там і розвідники, і сапери, і прикордонники, і міліціонери», — розповідає молодший сержант Роман Зіненко.