Перейти до основного вмісту

Полювання на держпакети

28 січня, 00:00

Цього тижня Фонд держмайна подасть Кабміну перелік підприємств, для управління державними корпоративними правами яких необхідно розірвати договори на виконання відповідного доручення Президента України Леоніда Кучми від 20 січня (прем’єр-міністр Віктор Янукович про його виконання зобов’язаний доповісти до 1 березня).

Як повідомляє Інтерфакс- Україна, перший заступник голови ФДМ Михайло Чечетов визначив нинішній рівень управління корпоративними правами як безсистемний (уряд передавав права різним структурам, зокрема облдержадміністраціям, міністерствам, а також у комунальну власність та навіть юридичним і фізичним особам). Чечетов нагадав, що Л. Кучма неодноразово різко критикував чинну систему корпоративного управління, і назвав це доручення «цілком послідовним кроком».

Проте стверджувати про наявність у держави послідовної, законодавче зумовленої політики в справі управління своїми, а отже й усіх українських громадян, корпоративними правами можна лише з чималою натяжкою. Пам’ятається, область корпоративних прав у Фонду, як у такого, що не впорався, повністю відбирали і передали (за окремим актом, його копія досі збереглася у редакції) спеціальному Агентству, керованому Олегом Тарановим, яке з цією справою також не впоралося, і його було ліквідовано. У результаті Фонд повернув собі державні права і згодом втрачав їх уже не одномоментно, а за окремими постановами різних урядів.

Останню краплю до «послідовного» перебігу корпоративної держісторії України додала постанова уряду про передачу «Нафтогазу України» (з метою єдиного підходу і координації діяльності підприємств нафтогазового комплексу) в управління Мінпаливенерго, прийнята на засіданні 15 січня (без узгодження з Президентом). Уперше її «розголосив» міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов через чотири дні у Львові. Це рішення сприйняли більш ніж неоднозначно. Експерти одностайно говорили про його негативні наслідки. Так, керівник інформаційно-аналітичного департаменту фінансової компанії «Сократ» Владислав Остапенко, висловлював побоювання, що «в руках «добродіїв міністрів» виявиться доля нових напрямів бізнесу, які почав розвивати «Нафтогаз України», зокрема вихід на роздрібний ринок нафтопродуктів». Як вважає експерт, не можна звертати з запланованого шляху: навіщо добровільно і повністю віддавати цей ринок російським компаніям, які і без того займають на ньому монопольне становище.

Корпоративна «ініціатива» Мінпаливенерго дала Президенту безпосередню нагоду в черговий раз замислитися над тим, хто та яким чином управляє в нашій державі її правами і користується грошима, які повинні б бути результатом цих усе ще величезних прав. Тому він ухвалив рішення не тільки стосовно «Нафтогазу», але й висловився щодо держкорпоративних прав узагалі. І можна передбачити, що Фонд держмайна «торжествує» сьогодні в цій сутичці аж ніяк не тому, що якимсь чином довів своє вміння ефективно використати корпоративні держправа або запропонував для цього надійну модель: спеціалізований департамент Фонду, про який говорив днями Чечетов, дуже добре вписується в рубрику «з цим ми вже знайомі». І відразу ж навіває спогади про яскраві приклади «тіньової» приватизації, в яких виявилася безпорадність Фонду: «Росава» і «Донбасенерго». Більше того, вельми сумнівно, щоб у ФДМУ з великою радістю сприйняли знову передану йому відповідальність, наприклад, за відносини «Нафтогазу» з бюджетом. Повертаючи «права» безпосередньо підлеглому йому Фонду, Президент, імовірно, просто сподівається, що ними хоч би не розпоряджатимуться у нього за спиною. Адже зрозуміло, що керівники таких стратегічних підприємств, як «Нафтогаз України» і надалі матимуть безпосередній доступ до Президента, обговорюючи з ним усі найважливіші рішення, а роль будь-якого органу, створеного у надрах Фонду, так чи інакше зведеться до статистичних функцій.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати