Повернення біоетанолу

Уряд Азарова намагається запровадити на ринку нафтопродуктів нові правила і в такий спосіб поліпшити торговельний баланс країни, знизивши витрати на імпорт нафти та нафтопродуктів і збільшивши можливості експорту. Днями голова Міненерговугілля Юрій Бойко в ефірі одного з телеканалів повідомив про законопроект, який передбачає, що будь-який бензин з 1 січня 2013 року має містити 5% біоетанолу, а з 2014 року — 7%.

«Ми вносимо цей законопроект, і я сподіваюся, що він буде схвалений урядом на цьому тижні, — сказав Бойко. — Це європейська практика, і це дасть нам змогу знизити закупівлю нафти, з одного боку, а з другого — завантажити своїх сільгоспвиробників. Ми відпрацювали цей закон з усіма учасниками ринку і вважаємо, що він буде, безумовно, позитивним».

«День» поцікавився, що думають із цього приводу на обох ринках.

Віталій ЛЬВОВ, віце-президент Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України, голова Фермерського господарства «Муравський шлях»:

— За рахунок вирощування олійних технічних культур, здебільшого ріпаку, а також високоврожайної генно модифікованої кукурудзи в Україні дійсно можна отримувати велику кількість біоетанолу, який потім додається до пального. Його вміст у бензині і дизпальному може сягати 10%, до того ж без зниження його якості та погіршення екологічних властивостей. Ми раніше вже мали відповідні програми. Але вони не здобули особливої підтримки у Верховній Раді, а тим більше серед нафтотрейдерів, для яких це нововведення неприбуткове.

Ми загалом підтримуємо такі наміри уряду, оскільки країна здобуває можливість забезпечити себе додатковими енергоресурсами, зокрема й для аграрного сектора. Але є й супротивники цієї справи в певних академічних колах. Там кажуть, що, приміром, ріпак дуже багато висмоктує із землі. Так само, втім, як і соняшник. На перший погляд, навіть якось блюзнірськи звучить, що ми маємо намір направляти на переробку на етанол зернові, нехай і фуражні. Але якщо замислитися над економічною складовою, то вона того варта. Скажімо, якщо господарство, що має тисячу гектарів землі, виділяє під олійні культури 5—10% цієї площі, то воно може забезпечити всі свої потреби в пальному. І тут не завжди мають рацію наші аграрні корифеї-вчені, які досі відстоюють необхідність семи- чи десятипільної системи землеробства. В них уже немає особливого сенсу. Все залежить від того, чи використовуються сучасні досягнення науки й технології. Сьогодні у світі широко застосовуються не лише хімічні, а й біологічні добрива, які мобілізують азот і переводять у засвоювану форму фосфор.

Отже, українські аграрії біоетанолу не бояться. Я знаю чимало фермерів, які ще 5—8 років тому захопилися цією справою і, використовуючи інвестиції, досягли успіху.

Леонід КОСЯНЧУК, президент асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України»:

— Для ринку нафтопродуктів обов’язкове використання біоетанолу великої загрози не становить. А ось для ринку спирту це — гарантований збут. Проблема в тому, що з нормального бензину можна зробити дуже небезпечне пальне. Біоеталон, як відомо, дуже гігроскопічний. Ви, приміром, залили до баку, здавалося б, нормальний бензин, але оскільки на вулиці волого, то й тижня не поїздили, а в ньому вже з’явилася вода, якої там, за всіма правилами, бути не повинно. Тут є два варіанти розв’язання проблеми — «лобіст» вирішує питання про те, куди подіти неякісний спирт, який пройшов лише дві колони ректифікації. Якщо робити це з тямою, то потрібно заливати не зневоднений спирт, а етилтрибутиловий ефір, який виготовляється зі спирту. Тоді пальне не буде гігроскопічним. Але для цього потрібна спеціальна фракція, що з’являється при переробці нафти. А з переробкою у нас в Україні самі знаєте як... Хоча в принципі НПЗ робити це можуть. І Лисичанськ таку присадку вже виробляв. А без цього ми доливатимемо в бензин, грубо кажучи, напівфабрикат.