Повернення на Материк

Її у приміщенні Генерального консульства в Торонто 12 лютого піднесла в дар Батьківщині громадянка Канади українського походження пані Галина Горюн-Левицька. Цінні й цікаві полотна Василя Григоровича і Миколи Васильовича Кричевських, Олекси Грищенка, Якова Гніздовського, Любослава Гуцалюка, Михайла Кміта, Василя Хмелюка, Галини Мазепи, Миколи Неділка відтепер стануть окрасою колекції Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Загалом унікальна колекція репрезентує мистецький спадок двадцяти відомих українських митців та нараховує 119 творів. Останні — провідники відмінних, інколи антагоністичних, мистецьких стилів та течій, виконані різними техніками, тематично різнопланові (краєвиди, натюрморти, портрети). Вони яскраво та барвисто відображають не тільки творче життя своїх авторів, а й розкривають духовний світ української діаспори, який наблизився до материнської України із здобуттям незалежності на схилі ХХ ст. і який, на жаль, і надалі залишається тільки частково суспільно засвоєним, осягнутим і духовно спожитим.

До найдавніших картин у збірці належить «Алушта, Крим» (1924 р.) пензля корифея українського мистецтва Василя Григоровича Кричевського. Серед надзвичайно рідкісних полотен — «олія» Якова Гніздовського «Квітка» (1974 р.). Оздобою збірки є прихильно відзначена провідними мистецтвознавцями одна з найвдаліших праць Василя Хмелюка «Жінка в білому» (1944 р.). І багато-багато інших виняткових зразків українського малярства, географія і творчий простір якого поширився й охопив різні континенти: Європу, Північну та Південну Америку, Австралію. Згадані митці жили, працювали, здобули фахове визнання поза межами Батьківщини. Однак усі вони, із єдиною долею пілігримів, яких поглинув і возвеличив чужоземний світ, пов’язані єдиним творчим підмурком з Україною. Усі вони — визначні українці, яких довго не знали в Україні. Україна повинна мати найкращих — це був головний критерій добору малярських творів Галиною Левицькою під час багаторічного формування своєї колекції.

Втім, «центром уваги й серцем збірки», за влучним висловом відомого канадського мистецтвознавця Дарії Даревич, були праці Мирона Левицького, чоловіка Галини. Представлені у збірці твори створюють можливість бодай пунктирно простежити увесь творчий шлях відомого художника, включно з українським періодом. Найраніша картина Мирона Левицького, яка увійшла у зібрання, написана у Львові 1938 р.

Дбайлива і цілеспрямована селекція, що велася з кінця 60-х минулого століття, дозволила колекціонерці Галині Левицькій зібрати докупи цілу низку найцінніших робіт, що стали знаковими у творчій біографії талановитого і різнопланового митця. Серед представницького спадку у колекції зібрано 79 творів: згадаймо хоча б славнозвісну працю «Бики при заході сонця» (1960 р.), виконану вже у Торонто. Картина наслідувала одну з художніх композицій, яка принесла художнику визнання і заслужений успіх на виставці у галереї Рор Вольмар у Парижі (1958 р.). Не можна не згадати широко відому «Богородицю» (1964 р.), яка, за оцінкою критиків мистецтва, «належить до шедеврів творчості Левицького та сучасного українського іконопису».

Так, крок за кроком, упродовж десятиліть формувалася самобутня мистецька колекція. «Галина Левицька купувала праці українців, і лише те, що їй подобалося. Свідомо себе обмежила до україністики, оскільки ці митці творили поза Україною, були заборонені, замовчувані або небажані на батьківщині. Важливо було зберегти їхню працю. Це був осмислений мотив зібрання. Вже тоді Галина Левицька думала й мріяла, аби передати його в Україну, шоб у такий спосіб приєднати втрачену мистецьку частину до материка. Хотіла, щоб Україна мала роботи цих митців і знала їхні імена», — розкриває обставини, мету та завдання творення колекції видавець Лідія Лихач у вступному слові до альбому «Збірка Галини Горюн-Левицької» (Родовід, 2006 р.).

Саме це ошатне, як і належить мистецькому, зі смаком оформлене видання послужило першим кроком колекції на довгому шляху в Україну. Воно стало джерелом інформації Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, яка опікується набуттям культурних цінностей Українською державою.

Автору цих рядків, на якого покладалися службові обов’язки забезпечити переміщення колекції в Україну, судилося вперше побачитися з власницею колекції в листопаді минулого року. Сталося це в оселі пані Галини у Торонто. Зустріч стала джерелом незабутніх вражень: що від знайомства зі збіркою, що із господинею. Пані Галина виявилася енергійною та жвавою, дотепною, жартівливою, відвертою та прямою особою, здатною, за її власним образним висловом, словом «телят різати». У рухах, поглядах, мові та жестах виявлялася вроджена інтелігентність та чарівність музи, яка повсякчас надихала й знайшла увічнення у кількох портретах митця. Назавжди закарбувалися в пам’яті миті глибоких філософських розмов, що променіли життєвою мудрістю перейденого, пережитого, передуманого, незалежні судження, обрамлені образною мовою, щире й глибоке зацікавлення суспільно-політичним життям світу та України. А ще — справжній, глибинний, незрадливий патріотизм, святе почуття любові до рідного Волинського краю, України. Почуття, яке може зрости тільки у духмяних травах дитинства, зродитися із незамулених джерел правдивої народної культури, тепла батьківських долонь.

Вісімнадцятирічною, в часи Другої світової війни, вона змушена була назавжди залишити Україну, якої ніколи не зреклася, не зрадила, не забула...

Пані Галина Горюн-Левицька виявила незборену силу духу, нескорену волю, незламну віру і, що особливо для нас повчально та важливо, невтомну працю в ім’я, на благо та на славу України. Про що промовисто свідчить цей щедрий дар.

І от нині збірка прямує до України...

Насамкінець приємно відзначити, що на шляху до Львова вона на кілька днів затримається у Києві. Короткочасна виставка набутої в дар колекції у лютому відбудеться в Українському домі, який люб’язно погодився прийняти мистецькі твори до експонування.