«Повстанська дипломатія»

На тлі багатьох розмов, суперечок та інсинуацій навколо діяльності ОУН та УПА, міжнародна діяльність зазначених об’єднань є маловідомою. Тому саме цій темі були присвячені чергові Громадські історичні слухання, що пройшли в прес-центрі Служби безпеки України. С самого початку зустрічі директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ятрович наголосив на спеціальному терміні — «підпільна повстанська дипломатія», яка проводилася ОУН та УПА в 40—50-х рр. Також ним було підкреслено наступне: «Масштаби діяльності ОУН та УПА умисно применшувалися у радянські часи. Тим часом український визвольний рух 40—50-х років став незалежним суб’єктом міжнародної політики, із його представниками укладали угоди про співпрацю діячі повстанської формації та найвищі урядовці сусідніх держав. УПА активно впливала на ситуацію в Централь-Східній Європі в післявоєнний період, перешкоджаючи насадженню в регіоні тоталітаризму радянського зразка».

Вдаючись до детальнішого аналізу подій вищезгаданого періоду, треба підкреслити, що міжнародна діяльність ОУН та УПА велась по всьому периметру кордону Західної України. Зокрема, українські підпільники налагоджували контакти з військовими та державними діячами Угорщини та Румунії. В грудні 1943 року відбувся офіційний візит українського визвольного руху до Будапешта, де було проведено перемовини із начальником генерального штабу угорської армії та представниками міністерства закордонних справ Угорщини. Наприкінці 1943 року — початку 1944 року українська сторона активно контактувала із представниками Румунії, що було санкціоновано найвищим керівництвом цієї держави. «Як результат, — зазначив науковий співробітник Архіву СБУ Олександр Пагіря, — обидві країни визнали і погодилися співпрацювати з підпільною Українською державою».

Активно велась діяльність і в польському напрямі. Присутній науковий співробітник Архіву СБУ Володимир Ковальчук підкреслив: «Історія польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни є доволі відомою, натомість значно менше знаними є дипломатичні контакти ОУН та УПА з поляками у 1942—1947 рр., перемовини з представниками польського еміграційного уряду, підпільної польської Армії Крайової. Ці переговори не лише спинили кривавий конфлікт, але й вилилися у проведення спільних бойових акцій українців та поляків».

Не припинилася міжнародна дипломатична діяльність українського визвольного руху і після війни. В цей час активізуються контакти із антикомуністичними рухами Центральної та Східної Європи — Чехословаччини, країни Балтії, Білорусі.

Під час слухань співробітники державного архіву СБУ продемонстрували унікальні документи повстанських листівок, які поширювалися на сусідні країни, і які підкреслювали повагу до адресованої сторони — документи друкувалися польською, чеською, словацькою, угорською, румунською мовами. Також були показані звіти про рейди та документи радянських органів про небезпеку можливого створення українцями спільного антирадянського фронту поневолених народів. Звичайно, міжнародна діяльність українських повстанців постійно наштовхувалася на жорсткий опір з боку комуністичного радянського режиму, який зрештою і звів нанівець існування ОУН та УПА. Але «підпільна повстанська дипломатія» у вкрай несприятливих зовнішньополітичних умовах 40-50-х рр., для сучасних українських дипломатів повинна стати прикладом відстоювання національних інтересів.