Праця з ризиком

Найнебезпечніша в Україні професія — медик. Лікарі та медсестри часто стають жертвами туберкульозу, інфекційних гепатитів, алергій від медикаментозних препаратів, венеричних захворювань. Нещодавно на Черкащині був випадок, коли від СНІДу помер шанований в області хірург, який врятував сотні людських життів. Лікар, оперувавши тяжкохворого, доставленого «Швидкою допомогою», порізав собі пальця. Ця невелика травма й стала причиною тяжкого невиліковного недугу.

За останні десять років рівень професійної захворюваності у нас зріс більше ніж утричі. Статистика свідчить, що кожний працюючий страждає мінімум від двох хвороб, одна з яких викликана шкідливими умовами праці. Однак, незважаючи на це, до лікарів звертається набагато менше працездатного населення, ніж раніше. Найчастіше це пов’язано зі страхом втратити роботу: не секрет, що роботодавці не люблять, коли їхні працівники хворіють. Тому, якщо у часи Радянського Союзу було багато псевдохворих, то нині налічується чимало псевдоздорових. Разом з тим, починаючи з 1991 року, кількість виробничих медичних закладів та профілакторіїв зменшилася утричі. Таку інформацію позавчора на загальних зборах Академії медичних наук України оприлюднив академік НАНУ та АМНУ Юрій Кундієв. За його словами, неблагополучні виробничі умови стають причиною нещасних випадків, серцево-судинних, легеневих захворювань, новоутворень. Також за останній час зареєстровано більше раптових смертей на робочому місці. Лідирують у цій сумній статистиці Донецька, Луганська, Дніпропетровська області. У містах до підвищення захворюваності призводить, переважно, забрудненість довкілля. У селах екологічна ситуація трохи краща, але, з причини незайнятості населення, там процвітає алкоголізм й виникає вдвічі більше самогубств, ніж у містах. Загалом, як показали соціологічні дослідження, тверезий спосіб життя у нас ведуть лише 10 % чоловіків і 19% жінок. А ще в Україні нині налічується 1,4 мільйонів осіб з психічними відхиленнями.

— Офіційна статистика це — лише надводна частина айсбергу, справжні ж показники у нашій державі приховують, — переконаний пан Кундієв. — Наприклад, зараз зовсім не реєструється професійні захворювання шкіри, бурсити у працівників вугільних шахт, гострі отруєння пестицидами у сільському господарстві, а також «замовчуються» 20 % виробничих травм. Така ситуація пов’язана із зміною форми власності на підприємствах та зменшенням санітарного нагляду відповідними службами. З іншого боку, в Україні профілактичних та медичних виробничих пунктів сьогодні стало менше, ніж було у 1928 році. Внаслідок руйнації промислової медицини виробництво втрачає працівників, а суспільство отримує інвалідів.

На думку академіка Юрія Кундієва, поліпшити професійне здоров’я нації можна лише тоді, коли буде прийнята дієва державна програма, основою якої стане якісне медичне обслуговування працюючих. Окрім цього пріоритетним напрямком має стати профілактика. Адже переважна кількість захворювань виявляються саме під час профілактичних медичних оглядів. Тому, вони, як колись, повинні стати обов’язковими для кожного працівника.