Право власності на... сміття

Україна має намір серйозно зайнятися питанням економії своїх ресурсів за рахунок власного сміття. Починати задумали з переформулювання проблеми «Куди ж дівати відходи?» на цікаве запитання: «А що з нашого сміття можна корисного зробити?» Наприкінці минулого тижня Верховна Рада грунтовно «занурилася» в цю тему та розглянула проект кодексу України про відходи.

Фахівці у сфері екології давно б’ють на сполох і закликають серйозно замислитися над захистом навколишнього середовища, захистом здоров’я людини від шкідливого «сміттєвого вітру», який вона сама і створює. Сьогодні в Україні спалюють сміття й отруюють повітря аж три заводи, один із яких розташований у житловому масиві Києва і де щорічно спалюють близько 2 млн. 680 кубічних метрів сміття. Крім цього, традиційно в Україні відходи вивозять на спеціальні полігони. Таких у нас понад 700, і кожен із них може займати понад півсотні гектарів родючої землі та виділяти небезпечні речовини в грунт, воду та повітря.

Водночас зі старого дроту можна отримати цінну мідну кришку, розбиті пляшки переплавити на нові, як метал чи пластик. В одному тільки Києві щорічно скупчується понад мільйон кубометрів твердих відходів і до 350 тисяч кубометрів будівельних і промислових відходів, які складують на сусідніх звалювальних полігонах. Коли у столиці побудують заплановані чотири сміттєсортувальні станції, то сміття зі столиці вивозитимуть менше. Оскільки, зі слів заступника начальника управління екоресурсів міста Києва Володимира Ольшевського, тільки одна така станція зможе переробити за рік близько 300 тонн сміття.

Нещодавно у столиці закінчився експеримент із сортування мешканцями 20 малоповерхових будинків сміття у кольорові пакети. Скептики зазнали фіаско — практично всім учасникам експерименту сортування сміття припало до душі, оскільки повітря біля будинку стало приємнішим для нюху, і люди пройнялися доцільністю такого ставлення до сміття зі своїх квартир. А сьогодні їм, як і раніше, доводиться звалювати все сміття до однієї купи через те, що експеримент не отримав свого належного розвитку.

Можливо, з прийняттям кодексу про відходи ситуація зміниться. Згідно з проектом, сміття має перетворитися на власність і навіть отримати статус майна. Воно зможе знаходитися у державній, комунальній та приватній власності, а суб’єктами права власності на відходи можуть бути юридичні та фізичні особи. Також у проекті кодексу визначено порядок обліку і контролю, основи та вимоги для всіх тих, хто бажає отримати право на здійснення операцій із використаною тарою, безхазяйними, побутовими або небезпечними відходами, металоломом чорних, кольорових, дорогоцінних металів або каміння. Згідно з проектом, списувати стару апаратуру доведеться за новими правилами, заздалегідь вилучивши блоки, до яких входять деталі з дорогоцінними металами та коштовним камінням. Більш того, зливати під кран фіксажі, які містять срібло, буде заборонено, як і викидати фотоплівки, на поверхні яких також знаходиться дорогоцінне покриття. Із прийняттям кодексу, відходи в Україні не тільки враховуватимуть, а й реєструватимуть за спеціальним каталогом, за яким і визначатимуть їхню подальшу доля. За несанкціоноване розміщення відходів доведеться платити штрафи, а навколо офіційних звалищ створять захисно-санітарні зони. Ширину такої зони передбачають від тисячі до п’ятдесяти метрів, залежно від ступеню завдання можливої шкоди цією зоною.

Крім того, законопроект включає в себе питання, що стосуються процедури імпорту або експорту відходів. Згідно з проектом, суб’єкт господарювання може надавати платні послуги у сфері поводження з відходами, перелік і ціни на які встановлює Кабмін. Передбачається впровадити Державну і місцеві програми поводження з відходами, термін виконання яких становитиме від 5 до 10 років. Фінансування Держпрограми здійснюватимуть за рахунок держбюджету, а місцевих — за рахунок місцевих коштів. А фінансування окремих заходів, передбачених програмами, можуть також здійснювати за рахунок коштів, наданих на ці цілі юридичними або фізичними особами та міжнародними фінансовими організаціями. За невиконання вимог законодавства про відходи передбачається дисциплінарна, адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальність.