ПРЕС-КЛУБ

Степан КУРПIЛЬ: «Невже така коротка людська пам’ять, що сягає лише брежнєвських часів з їх відносною стабільністю, але плачевним фіналом?»

Головный редактор газети «Високий замок» Степан Володимир Курпiль народився в селі Пісочному Миколаївського району Львівської області 23 липня 1959 року. Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1981 р.). Працював у районній газеті, книжковому видавництві «Каменяр», обласній газеті «Молода Галичина», з жовтня 1991 року — головний редактор газети «Високий замок» та тижневика «Львівська реклама». Голова Львівської обласної організації Спілки журналістів України, секретар СЖУ. Обирався депутатом Львівської обласної Ради. Одружений. Дружина — Наталія Балюк, завідуюча відділом політики «Високого замку». Діти — Уляна та Юлія. Іноземні мови — англійська, німецька, польська.

АНКЕТА «Дня»

1. Як Ви оцінюєте свободу слова в Україні?

2. Львів відіграв величезну роль у національному відродженні України. Як це позначилося на його взаєминах із центром? Чи віддає йому Київ належне в цьому плані? Будь ласка, ваш погляд — львів’янина.

3. Націонал-патріотичні сили завжди були більш популярні у Львові, ніж в інших великих містах України. Яку роль партії та рухи націоналістичного спрямування відіграють нині у місцевому політичному житті?

4. Із Львівщини вийшли політики, які ще нещодавно гриміли по всій Україні – Степан Хмара, брати Горині. Як би Ви пояснили їхнє зникнення з республіканської політичної арени? Чи виявляють вони політичну активність у Львові?

5. З того часу, як прогресивних соціалістів Вітренко та Марченка закидали помідорами біля кінотеатру «Клекіт», чи вдалося «прогресивним» і «непрогресивним» лівим зміцнити свої позиції в регіоні?

6. Львівська журналістика традиційно вважалася однією з найінтелігентніших в Україні. Як Ви ставитися до того, що в одній із місцевих газет Леоніда Кучму порівняли з Данилом Галицьким?

7. Старий Львів занесено до переліку пам’яток історії ЮНЕСКО. І ваша, і наша газета неодноразово писали, що для його збереження місцева і центральна влади тривалий час нічого не робили. Ситуація змінилася?

8. Наведіть, будь ласка, зразок місцевого політичного фольклору.

9. Хто з місцевих політиків, на ваш погляд, найперспективніший?

10. Чого чекають люди від майбутнього президента?

11. Назвіть, будь ласка, політиків, які, на вашу думку, мають реальні шанси перемогти на президентських виборах.

12. Відкрите питання. Що ще Ви хотіли б сказати?

1. На мою думку, в Україні існує повна свобода слова й повна свобода у боротьбі з нею.

2. Львів не дозволив Україні цілком заснути, знидіти, скапцаніти... Допоміг зберегти українцям основу національної свідомості — мову. А коли повіяв легенький вітерець свободи, місто Лева розбудило, розбурхало Україну, яка, на жаль, виявилась не зовсім готовою прийняти подарунок історії та долі — незалежність. На початку становлення державності Київ ніби розгубився, не знав, що ж із нею робити, весь час оглядався на Москву. Здається, в нашій столиці й досі немає єдності щодо орієнтирів: де ми є, куди рухаємось і для чого? Для Львова, як давнього європейського міста, такої проблеми ніколи не існувало: ми в Європі і йти повинні в бік Заходу. Саме тому Київ ніколи не стане Мінськом, навіть якщо хтось із державних мужів дуже цього захотів би. Не думаю, що львів’яни розраховують на якусь вдячність за свою роль у національному відродженні.

3. Найбільш масовою політичною силою, незважаючи на внутріпартійні проблеми, у Львові є Рух. Судячи з результатів останніх виборів, дуже популярними є право-центристські течії молодшої генерації — «порядні реформатори», народні демократи. Значно послабили свої позиції крайні праві — уна-унсовці та соціал-націоналісти. А щодо політичного життя... Хіба то життя? Сумно...

4. Я дуже високо ціную братів Горинів. Це надзвичайно порядні, інтелігентні люди, талановиті політики, по-справжньому віддані Україні. Ці риси вони всмоктали з молоком матері, а не «придбали» на хвилі «перестройки», як чимало інших діячів. Дуже шкода, що тріада Горинів відійшла від активної політичної діяльності. Мабуть, сучасне «політичне життя» не потребує людей з такими чеснотами. Відійшов у тінь і Степан Хмара, але в парламенті продовжують з’ясовувати стосунки стусанами. Хмара, на мою думку, суперечлива особистість, непередбачувана... Але в українському політичному болоті не завадило б водитися такому щупакові, як Хмара, аби карасі не дрімали.

5. Їх позиції в регіоні стабільні — у Галичині виборці готові віддати їм не більше п’яти відсотків голосів. Для галичан такі поняття, як «свобода» і «державна незалежність», — святі. І заради їх збереження вони готові терпіти матеріальні нестатки, боротись із злиднями самотужки й вірити, що світло в кінці тунелю буде зелене, а не червоне. Надто багато горя завдав західним українцям більшовицький червоний колір, щоб так легко про це забути. Мене дивує, що наші брати-східняки схильні забути, як комуністичний режим під час організованого голоду у тридцятих позбавив життя мільйони українців. Невже така коротка людська пам’ять, що сягає лише брежнєвських часів з їх відносною стабільністю, але плачевним фіналом?

6. У кожного журналіста своє образне мислення. Як-не-як, а Леонід Кучма по-батькові Данилович... Колись на Хрещатику я побачив у якомусь пікеті такий транспарант: «Галичани! Заберіть собі нашого Кучму!». От дехто і забрав. А взагалі-то серед львівських журналістів, як і серед київських, не бракує ні інтелігентів, ні підлабузників. Гадаю, останні роблять Президенту ведмежу послугу.

7. Я люблю своє місто не тільки тому, що живу в ньому, а й тому, що не любити його просто неможливо. Жодної подібної архітектурної перлини в Україні немає і вже ніколи не буде. У Львів закохувалися з давніх-давен усі, хто сюди приїжджав. На жаль, старий Львів і досі руйнується, а зарадити цьому немає сили. Десятки будинків у центральній частині міста — в аварійному стані, деякі розвалюються на очах. Звичайно, протягом останніх двох-трьох років місцева влада зробила для порятунку Львова більше, ніж за кілька десятиліть. Але організм міста вражений «гангреною», тому, як це не боляче, деякі втрати відвернути неможливо. Львів треба «лікувати» дорогими препаратами. Звідки взяти на це гроші, якщо нема чим лікувати людей?

8. Мер у Львові Куйбіда,

А в Києві — Дядько.

Хоч у нас грошей нема,

Та ідей багацько.

9. Не знаю. Мені подобаються політики з такого покоління, як Тарас Стецьків, — до 40-45 років. Поважаю також багатьох із старшої генерації, але не буду їх називати, щоб когось не оминути.

10. Люди сподіваються отримати те, чого в них немає, і не втратити того, що в них є.

11. Мабуть, зараз передчасно робити прогнози. Але якщо спробувати... Хороші можливості для перемоги має діючий Президент. Але в Кучми є страшний ворог — економічна криза. Поки що не видно жодних ознак, щоб цей ворог підупадав. Скоріше — навпаки. Шанси перемогти мають і Мороз, і Марчук, і Ткаченко, і, якщо вірити останнім соціологічним опитуванням, навіть Вітренко... Багато залежатиме від «якщо»: якщо Кучма не закидає всіх шапками, якщо Мороз не заморозить Марчука, якщо Вітренко не здує Ткаченка...

12. Важливо жити й працювати, не зважаючи ні на що.

Ведучий рубрики «ПРЕС-КЛУБ «Дня» Валентин ПУСТОВОЙТ Тел. (044) 414.98.20, факс 414.43.31 e-mail: master@day.kiev.ua