Про дилему провладної партії

Відкриття сесії вищого законодавчого органу (наразі одинадцятої шостого скликання) зазвичай дає старт новому політичному сезону. Яким він буде? Із цього ми почали нашу розмову з політологом Володимиром ФЕСЕНКОМ:

— Насамперед треба очікувати інтриги довкола парламентських виборів. Відповідно, логіка виборів дуже сильно впливатиме на роботу Верховної Ради. Деякі важливі проблеми треба буде розглядати в будь-якому разі. Наприклад, це традиційно питання бюджету на наступний рік. До того ж уже тепер є нова інтрига — мовний закон. Оскільки ухвалений закон про мовну політику став причиною гучних інформаційних і політичних війн, можливо, розглядатимуть новий. Питання лише в тому, коли — до чи після виборів? Так чи інакше трибуну Верховної Ради використовуватимуть для передвиборчої агітації. Конфлікти, які ми побачимо в парламенті, також будуть пов’язані з виборами. Усі політичні сили використовуватимуть ВР у своїх інтересах: у плані законодавчих ініціатив і створення й просування тих чи тих інформаційних приводів.

— Чи варто очікувати якихось загострень під час виборів, можливо, нестандартних ситуацій?

— Звичайно, вони можуть статися. Очевидно, що серйозною боротьба буде наприкінці виборчої кампанії. Одразу після виборів постане питання про визнання виборів. Провокації можуть бути з різних боків. Цього виключати не можна. Для керівної партії існує серйозна політична дилема. Звичайно, вони хочуть виграти вибори не тільки в мажоритарних округах, а й за партійними списками. Але тут проблема. У ПР дуже близький рейтинг із Об’єднаною опозицією. Якщо опозиція буде на другому місці, це значно посилить проблему з визнанням результатів виборів. Дилема для провладної сили така: з одного боку, вони прагнуть виграти, а з другого — існує необхідність легітимації виборів.

— Яка вірогідність невизнання виборів?

— Така небезпека існує. Як я розумію, в опозиції є прихильники подібної стратегії. Але мені здається, більшість опозиційних лідерів налаштовані боротися за перемогу хоча б за партійними списками. Для них дуже важливо мати фракцію у Верховній Раді, тому що бути поза парламентом — це великий ризик, який може призвести до серйозного зниження впливу. Дискусія на визнання результатів виборів буде дуже гострою. У цьому сенсі проблемнішим є питання про чистоту виборчого процесу в мажоритарних округах. Якраз там буде більше проблем, порушень, бруду. Для закордонних спостерігачів виникне проблема: що робити з такою інформацією, як її врахувати в загальному сенсі виборів.

— Які шанси наразі в політичних сил?

— На сьогодні є два головні фаворити, які боротимуться за перше місце за партійними списками, — це Партія регіонів і Об’єднана опозиція. Навряд чи ситуація кардинально зміниться. Використання адміністративного ресурсу не допоможе виграти вибори. Він створює проблеми для опонентів, але не приносить додаткових голосів виборців, якщо, звичайно, не йде мова про фальсифікації. Проблема з адмінресурсом буде в мажоритарних округах. Саме там він матиме вплив. Зважаючи на те, що на округах у східних і південних областях України Об’єднана опозиція й «УДАР» не можуть серйозно конкурувати з ПР, провладна партія виграє вибори. Тут вона зможе взяти близько половини депутатських мандатів. На третьому місці з великою вірогідністю опиниться партія Віталія Кличка «УДАР». Із нею конкуруватиме Комуністична партія. Тут питання в тому, наскільки їм удасться відібрати голоси в керівної партії на її території. Ну і ще одна інтрига: чи потраплять до Верховної Ради партії «Україна — Вперед!» і «Свобода». Сьогодні вони — на межі п’ятивідсоткового бар’єра. Це питання визначатиметься буквально в останній день виборів. За мажоритаркою ми побачимо цікаві інтриги в окремих округах. Уже тепер видно, що буде запекла боротьба, наприклад, в Одесі — між Олексієм Гончаренком та Ігорем Марковим, у Луцьку — між Ігорем Палицею й чинним губернатором Борисом Клімчуком (що цікаво — обидва самовисуванці). Інтриг буде багато.