Про різницю між фальсифікацією і творчою дискусією

Організувало її польське об’єднання «Забуті світом». Як зазначено у прес-релізі, присвячена виставка дітям Донбасу, які потерпають від війни. Представлені світлини фотожурналістів з Польщі, України, Російської Федерації та Чехії. Громадська діячка Софія Федина на сторінці у Фейсбуку написала з приводу події: «У залі були бійці, і перше, про що вони почали говорити – чому скрізь прапори ДНР. А далі підпис – похорон дівчини, яку вбили українські військові під час виконання операції, антиурядове ополчення, зіткнення між українською армією і міліцією Донбасу.... І складається враження, що ми не в Україні, і щобільше не у Львові.. Фотохудожники гарно показали бойовиків, але звитяга українських воїнів, самопожертва, захист дітей, робота з місцевим населенням фотографів явно не зацікавили…»

Директор Палацу Мистецтв Юрій Гнатковський пояснює, що виставка монтувалася вночі та ніхто з приймаючої сторони не мав змоги перевірити написи. «Ця виставка неприємна для мого сприйняття з багатьох причин, але я бачу позитив у тому, що ми можемо її проаналізувати і вплинути на її подальшу презентацію, – коментує пан Юрій. – Я вважаю, що вона підготована досить поверхово як для надчуттєвої і болючої теми життя нашої держави. На акцію повинна бути реакція.

Керівник установи немає ніякого права цензурувати той чи інший мистецький проект, натомість спонукати до дискусії і усвідомлення помилок митців чи глядачів – саме у цьому бачу своє завдання і покликання тисяч мистецтвознавців і поціновувачів мистецтва, оскільки завдання мистецтва – розширити наш світогляд і міняти точки зору на актуальні проблеми».

Організатори наголошують, що на меті було тільки привернути увагу до проблем дітей. Ефект говорить про інше. Адже одна справа – обговорювати особливості неоднозначного, але справді художнього твору, і зовсім інша – фальсифікації і пересмикування в роботах, що заявлені як документальні. Власне, це і є одним із дієвих методів гібридної війни. То про яку дискусію може йтися?