У своїх закликах до згоди, вона геть ігнорує одну зі сторін, а саме — народ. Судячи з усього, нікому з вищих посадових осіб країни навіть на думку не спало, що необхідно враховувати у своїх кадрових пасьянсах його думку. Або хоча б виразно викласти: що має намір зробити уряд для подолання кризи.

Замість цього — хор заклинання про згоду всіх гілок влади. Складається враження, що Президент, прем'єр-міністр і спікер, як маленькі діти, щиро вірять — якщо, взявшись за руки, вони хором крикнуть: «Ялиночко засвітися!», то ялиночка запалає святковими вогнями. Однак дітям, на відміну від влади, можна пробачити незнання, що лампочки в гірлянді не засяють, якщо монтер не ввімкне рубильника.

Щоправда, Президент, схоже, починає розуміти: цій ялинці — не світити! Енергоносії коштують дорого, з гривнею незрозуміло, що робити, кредитів не дають. І він щиро ображається: чому Дід Мороз не замінить уряд? Тобто, чому жодна з партій ще не запропонувала своєї кандидатури для ротації уряду? І чому й досі в парламенті не створена більшість, «яка може взяти на себе відповідальність за ситуацію в Україні». «Це була б наша найбільша перемога», — признається Президент. Справді, це була б найбільша перемога Леоніда Кучми, якби знайшовся хтось, на кого можна перекласти відповідальність за нинішній стан економіки.

Проте політичного камікадзе поки що не має. Навіть рішучі комуністи, які в історичному плані цілком підходять для цієї ролі, цього разу спасували. Однак, знову-таки в історичному плані, оптимізм дає надію на здоровий глузд, тієї самої другої сторони, згода якої цікавить владу тільки під час виборів.

Якщо у вас вдома перегоріла проводка, а монтер замість того, щоб полагодити її, закликає до згоди між електриками, сантехніками й двірниками, то при денному освітленні ви ще можете стерпіти. Але коли настане вечір, то навіть найбільш терплячому обивателеві стає зрозуміло — монтера треба міняти. А може й начальника жеку.

P.S. Я жодним чином не хотів образити монтерів і інших славних представників житлового господарства. Саме монтери, з якими мені доводилося стикатися, на відміну, скажімо, від прем'єр-міністрів, були винятково тямущими й відповідальними хлопцями.