Про серце «Дня»... технічне

Технічний директор редакції газети «День» Михайло Скуратівський сьогодні святкує свій ювілей. Читачам нашого видання його професійні обов’язки непомітні. Але в «Дні» всі знають, — ця скромна та інтелігентна людина забезпечує технічну організацію робочого процесу всієї редакції. Як зізнався Михайло Володимирович, «День» для нього — не просто робота, а стиль життя, цінності та професійні орієнтири якого поділяє вся його сім’я. До речі, в редакції Михайло Скуратівський працює з першого дня існування газети. І навіть раніше.

— Свій трудовий шлях розпочав із підприємства «Антонов», куди прийшов після закінчення інституту 1978 року. Там працював до 1994 року на посаді начальника бригади персональних ЕОМ. Але потім перейшов у редакцію «Киевских Ведомостей» простим інженером. Був дуже тяжкий час, не було на що жити, а мав малих дітей, тому й прийняв рішення працевлаштуватися в пресу. А вже з 1996 року, з самого моменту старту проекту «Дня», я — в команді. Пригадую, як купували перші комп’ютери, встановлювали програмне забезпечення... З листопада 1996 року й до сьогодні — у штаті редакції.

— Яку роль сьогодні виконує технічне забезпечення в такому живому організмі, як «День»?

— Одну з головних. Написати серйозний і глибокий текст, а тільки такий контент у «Дні» — дуже непросто робота. Але не менш важливо — це все правильно змакетувати й підготувати до друку. Наша робота — малопомітна для співробітників редакції й взагалі не помітна для читачів. Скажу так, чим менше нас помічають у редакції, тим краще. Значить, ми працюємо добре. Але коли виникне збій — під загрозою випуск номера. І наша відповідальність — цього не допустити. Без сучасної комп’ютерної техніки — як засобу збору інформації, її обробки, верстки шпальт тощо, що день у день робиться «з коліс», бо ми, хоча й аналітичне видання, але ніколи не програємо в оперативності, — працювати неможливо. І щоденні виклики  нівелюються нашим професіоналізмом. Ми знаємо наперед — на що й де чекати. У нас настільки великий досвід, що він мінімізує можливість серйозних збоїв. Перше покоління комп’ютерної техніки, де коли щось перегорає, то це — катастрофа, пережили. Сьогодні працюємо на сучасному обладнанні, й потенційні проблеми можуть виникнути хіба що в блоках живлення та меншою мірою — із жорсткими дисками. Але ми постійно оновлюємо весь парк техніки та програмне забезпечення. Тому проблеми випереджаємо. До речі, журналісти «Дня», і це показово, найбільше псують клавіатури та комп’ютерні мишки. Так багато пишуть. А ще постійно оновлюємо катриджи на принтери.

— Ви також задіяні для он-лайн трансляцій проектів «Дня» в Інтернеті...

— Так, на відміну від інших видань, «День» не зосереджується суто на виданні щоденної газети, а й одночасно реалізовує десятки інших важливих проектів, зокрема «Самоосвіта он-лайн». За круглими столами та активними дискусіями на актуальні теми, що відбуваються в редакції, мають можливість стежити тисячі користувачів Інтернету. Ми в редакції можемо забезпечити хорошу картинку, але щоб її доставити користувачам усього світу, потрібний потужний медіа-сервер. У нас таких потужностей немає, і, чесно кажучи, не певен, що потрібний. Натомість редакція співпрацює з надійним партнером — компанією «Адамант», і вони надають нам свій ресурс для трансляцій. Крім того, ми допомагаємо технічно  розвивати проект «День-TV», який сьогодні набуває популярності. Вивчаємо можливість трансляції відео з цього проекту в режимі он-лайн. Аудиторія газети «День» знає, що нас можна не лише читати, а й дивитися. І це для нас — новий виклик, з яким, переконаний, упораємося.

— Як ваші улюблені рубрики «Дня»?

— Ми готуємо «День» з технічної точки зору. Я читаю все — як кажуть, від «А» до «Я». І пишаюсь тим, що маю ексклюзивну можливість ознайомлюватися із газетою навіть до того, як вона вийде. Сьогодні всім нам, українцям, як ніколи, повинна бути важлива передусім публіцистика «Дня», зокрема тексти на історичні теми. До речі, я прочитав всі книги Бібліотеки «Дня» — а найулюбленіші «Війни і мир» та «День і вічність Джеймса Мейса» адаптував для читання на електронних книжках.