Про життя Патріарха Сліпого

«День» повідомляв про те, що 2012-й на Львівщині оголошено Роком Патріарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого (13.02.1892 — 7.09.1984). Уже відбулася низка ювілейних заходів, серед яких — зустріч громадськості Львова з послідовником і однодумцем Патріарха Сліпого — екс-главою УГКЦ Блаженнійшим Любомиром Гузаром, яку організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Блаженнійший наголосив, що діяльність Йосипа Сліпого була багатогранною, отож звернув увагу вщерть заповненої актової зали на три аспекти життя Патріарха: служіння науці, душпастирську працю та зусилля Йосипа Сліпого на єднання УГКЦ. «Це матерія для застанови — щоби кожен із нас міг подумати, як він може послужити своєму народові і своїй церкві», — наголосив Любомир Гузар.

— Йосип Сліпий був Богом обдарованою людиною, мав талант до наукової праці. Він один із дуже небагатьох богословів, яких цитують письменники. І великим завданням свого життя вважав не лише самому працювати науково, а й виховати багато-багато людей, які любитимуть науку.

— Його душпастирська праця полягала в тому, що він терпів за свій народ. І цим він служив.

— Наша Греко-католицька церква із різних причин існує не тільки на території України, а й в інших частинах світу. І Блаженнійший патріарх Йосип Сліпий останні 20 років свого життя присвятив тому, щоби утвердити і зберегти єдність нашої церкви, єдність людей, які є синами свого народу і своєї церкви.

Любомир Гузар також зазначив, що в умовах бездержавності в еміграції Йосип Сліпий відкрив Заходу справжню Україну, її правдиву історію. Свідчення цього — розбудова у Римі Українського центру, Українського католицького університету та його філій у Вашингтоні, Філадельфії, Чикаго, Лондоні, Собору Св. Софії, відновлення діяльності Українського вільного університету у Мюнхені, а також створення Товариства Святої Софії у м. Генк (Бельгія). Найвища національна ідея Йосипа Сліпого — згода і єдність усього українства — як в Україні, так і поза нею — для розбудови Церкви і Держави. Головна мета — збереження і утвердження національної ідентичності українців зарубіжжя через розбудову культурних і духовних центрів у місцях їх найбільшого згромадження.