Про звичку закопувати проблеми під землю

У будинку видавництва «Смолоскип» традиційно відбуваються літературні вечори й зустрічі. 19 липня поціновувачі поетичного слова, зокрема верлібрів, мали змогу почути, як творяться українські вірші за межами України. Письменниця з діаспори — нью-йоркська львів’янка, як її називають у літературних колах, — Марія Шунь уже 16 років мешкає в США, проте щороку приїжджає в рідний Львів, а також відвідує Київ та інші міста України. Вона — автор трьох поетичних антологій.

Ще до виходу стала відомою четверта антологія авторки, яка побачить світ у видавництві «Піраміда» за кілька днів. Цю книгу давно обговорюють у літературних колах України, а особливо — Львова, адже вона присвячена львівській підземній річці Полтві, яка більше ніж 110 років править за міську каналізацію і за цей час перетворилася в суцільне болото. Надземну частину річки місцеві жителі закопали. «Відомо, що Полтва через Західний Буг впадає у Балтійське море, — говорить Марія Шунь. — Виходить, що Україна несе в Європу бруд, сміття, багнюку... Чому українці настільки байдужі?». Разом із Музеєм ідей письменниця впорядкувала книгу-розвідку «LeoПолтвіс», що зібрала на своїх сторінках твори, присвячені цій річці. До речі, минулого року з ініціативи Музею ідей і новоствореної міжнародної фундації River//Cities Platform було організовано конкурс плакатів «Врятуймо Полтву», за підтримки Eurocult створено документальний фільм про Полтву, проведено Міжнародну науково-практичну конференцію та семінар «Стан та перспективи Полтви». Цікаво, що Марія Шунь не лише підтримує літературну пам’ять про Полтву, а й пропонує численні проекти очищення й збереження водойми. Письменниця щиро сподівається, що страшні екологічні реалії все ж примусять місцеву владу зробити правильні висновки.

На прохання гостей мистецького вечора письменниця розповіла про свої перекладацькі й етнологічні праці, а також відому антологію сучасних віршів. «Дві тонни найкращої молодої поезії» — це зібрання унікальних творів українських поетів-початківців, своєрідне узагальнення численних літературних вечорів, що відбувалися в різних містах України. За словами Марії Шунь, автори, чиї твори ввійшли до антології, — це сучасність української літератури.

Поетичний доробок самої Марії Шунь складається з трьох поетичних збірок, а також зібрання вибраних поезій — своєрідного підсумку роботи за багато років під назвою «Біяс». «Bias» у перекладі з англійської — центр тяжіння, налаштування на щось; метафорично — вічний бій людини зі світом. Українська мова у верлібрах Марії Шунь тісно переплітається з окремими англійськими фразами та реченнями, щоденне українське життя автор зіставляє з американським, а урбаністичні настрої переростають у почуття. Поезію Марії Шунь у перекладі англійською цінують й американці. «На мої літературні вечори приходить багато вихідців із колишнього Радянського Союзу, які вже давно говорять тільки англійською. Їм, очевидно, цікавий погляд людини, що змогла зберегти зв’язок зі своєю батьківщиною, на численні проблеми українців у США», — зазначає поетеса.

Після таких мистецько-літературних заходів українське суспільство мало би частіше замислюватися над тим, чому для людей, які формально вже не є українцями, добробут батьківщини є важливішим, аніж для нас самих. Проблеми залишаються невирішеними — їх звикли закопувати під землю.