Propiska

Депардьє отримав російську прописку і станцював лезгинку з Кадировим.

Ні, неправильно. Треба розбити на дві окремі фрази, а то вийде так, що Депардьє, отримавши прописку, так зрадів, що погнався в танець з Кадировим. Прописка, звісно, — справа хороша, але навіщо паркет ламати?

Тож послідовність має бути така.

Депардьє отримав російську прописку.

Депардьє став почесним удмуртом.

Депардьє станцював із Кадировим.

Депардьє став почесним громадянином Чечні.

Кадиров подарував Депардьє п’ятикімнатну квартиру.

Кадиров був у спортивному костюмі.

Депардьє у костюмі пробіг по сцені наввипередки з Андрієм Халпахчі.

Депардьє зіграє Тараса Бульбу.

Депардьє зустрівся з президентом Віктором Ющенком.

Ой, перепрошую. Це я випадково новини 2007 року скопіпастив.

З усього прочитаного напрошується безумовний висновок, що Жерар Депардьє — деконструктивна матрьошка пострадянської політики. Це очевидно, немов стодоларова купюра, занесена грайливим весняним вітерцем у кватирку самотньої домогосподарки.

Завдяки уважним багаторічним спостереженням вдалося встановити динаміку процесу. Депардьє «складається» і «розкладається» залежно від обставин оточення. Його широке привітне обличчя посміхається достойним людям, обтяженим на дану мить нелегким вінцем влади. Щойно влада у достойних людей закінчується, великий Депардьє «складається» у меншого, Депардьє менший — у ще меншого і так аж до повного зникнення. Але ненадовго, глип — і ось уже він стоїть на поличці у ще не потьмянілого вінценосця.

І ніщо — чуєте, ніщо! — так не має гріти його внутрішню матрьошку, як факт отримання російської прописочки. Бо прописка — це явище вищого порядку. Прописку іноземцю дають рідко, а звичайна істота, незалежно від країни походження, отримати її може, лише поклавши кілька купюр на стіл самотнього чиновника. Нема такого злодіяння, на яке б не наважився пересічний радянський громадянин заради прописки або можливості станцювати з Кадировим. Нема у західних мовах таких слів, якими можна зрозуміло пояснити громадянину європейському, що таке прописка.

За Кадирова, тобто прописку, навіть вбити можуть. Саме тому факти, наведені нами на початку цього схвильованого тексту, мають нев*ї... непересічне значення, як культурне, так і політичне. У Депардьє тепер є прописка. Прописка є тепер у Депардьє. А у Прописки є тепер Він. Чоловік її мрії.