Прощавайте, Григорію Петровичу

Пішов з життя Григорій Петрович Гаркавко. У це важко повірити, ще важче змиритися. Надійний, доброзичливий, мудрий. Він вселяв почуття впевненості і спокою. Дуже любив життя, а ще більше — свою прекрасну, дружню, велику родину. Проте його теплоти і турботи завжди вистачало і для колег. Він прийшов у «День» 1997-го, як жартував Григорій Петрович, «молодим» пенсіонером на, здавалося б, скромну посаду водія. І пропрацював у газеті 16 років. Не просто пропрацював — а завжди жив інтересами «Дня». І для багатьох із нас став прикладом і зразком не лише корпоративної, а й людської етики та відповідальності, відданості та надійності. І навіть коли 2013 року Григорій Петрович вирішив остаточно піти на пенсію, щоб повністю присвятити себе сім’ї та приємним дачним клопотам, він не поривав із «Днем», а ми — з ним. Хвороба не дала здійснитися всім його планам. І це дуже несправедливо. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Ми співчуваємо сім’ї Григорія Петровича — його дружині Маргариті Віталіївні, синові Юрію Гаркавку, нашому колезі, усім рідним і близьким.