Прощавайте, лицар хорошого смаку
Борис Сергійович Брунов себе називав динозавром естради, останнім з могікан. Незважаючи на поважний вік (у червні відзначав 75-річний ювілей), був напрочуд емоційною і дуже веселою і доброю людиною. Жарти, скетчі, байки так і сипалися з його вуст. Ніде й ніколи не хвалився званнями та регаліями, знайомством з сильними світу цього. Варто було з'явитися Борису Сергійовичу на сцені або за кулісами - у слухачів виникали посмішки на обличчях. 2 вересня перестало битися його велике, чуйне серце.
З концертами він об'їздив практично весь екс-союз. Його трудовий стаж налічував 65 років і це підтверджується трудовою книжкою. Він був цирковою дитиною. Іронізував, коли до нього зверталися: "Ваша світлість", адже його батько грузинський князь, а мати - італійка. Своєю духовною мамою на естраді вважав Ірину Зелену. З красунею-манекенницею Марією Василівною прожили душа в душу 46 років, виростили внуків і правнуків.
Борис Сергійович нічого від життя не просив: "Я щаслива людина. У мене все добре і нехай залишиться, як є". Переживав, що професія конферансьє відходить, на естраді засилля вульгарності з кабацьким відтінком. Він залишиться в пам'яті лицарем хорошого смаку. На "Площі зірок" у Москві лежить пам'ятна плита з ім'ям улюбленого артиста Державного театру естради, керівником якого Б. Брунов був довгі роки.
