Прикраси... зі смислом

Ім’я художника-ювеліра Володимира Балибердіна відоме багатьом українським мистецтвознавцям. Адже він — єдиний серед вітчизняних майстрів, котрий виготовляє коштовні прикраси в народному стилі: наприклад, брошки у вигляді дерева-родоводу чи кетягів калини, а персні — у вигляді сонця. За творче життя у Володимира Балибердіна була не одна персональна виставка, але та, яка нині триває в Музеї історичних коштовностей, для художника особлива: тут представлені ті роботи, з якими митець не бачився понад 20 років.

— Більшість прикрас, що зібрані на цій виставці, у свій час я надав для експозицій у різні музеї України, найбільше їх у столичному Музеї історичних коштовностей (близько 10 прикрас). Тому тут є роботи і 80-х років, і початку ХХІ століття, а після виставки вони знову розійдуться по музейних експозиціях, — зазначив художник Володимир Балибердін. — Одна з найперших моїх робіт, яку передав до музею — це гребінець із перламутрової раковини. З нього, по суті, починалася моя творча кар’єра, саме з гребінцем я брав участь у перших виставках. З цієї роботи відразу видно, де вона зроблена: на українській землі, адже використано тут народний орнамент — дерево родоводу. Ця виставка для мене унікальна тим, що дає можливість порівняти те, що я робив 20 — 30 років тому, із тим, чим займаюся нині. А зібрані тут прикраси довели, що я ні разу не зрадив своєму стилю — відтворювати національну символіку. Можливо, через це усі прикраси, незважаючи на час їхнього виготовлення, й досі популярні, тоді як чимало моїх колег слідкують за модними тенденціями ювелірного мистецтва, постійно під них підлаштовуються, через це їхні роботи швидко втрачають актуальність.

Майже у кожній роботі ювеліра присутні народні мотиви: на сережках та брошках вирізьблені жар-птиці, на браслетах — зигзагоподібні неперервні лінії (символи безкінечності), на перснях — голуби... Як зізнався художник, не раз робив прикраси на замовлення високих посадовців, а на одній із виставок перламутрову брошку придбала дружина Щербицького. Роботи пана Балибердіна можна знайти в музеях різних країн, адже багато років він працював для художніх салонів, звідки його прикраси розійшлися по світу як у музейні, так і в приватні колекції.

Дивлячись на сережки чи кольє у формі хрестиків, важко повірити, що виготовлені вони з кісток мамонта, яким — понад 15 тисяч років. Як зізнався ювелір, часто як матеріал для прикрас використовує ікла моржа та кита (їх привозить аж з Якутії), закам’яніле дерево, мушлі та, звісно, ж перламутр. Іноді майстер працює з металом — із нього робить статуетки у вигляді пташок чи рибок, але, знову ж таки, з українськими мотивами: на плавниках риби вирізьблено дерево — символ роду. Нині художник запевняє, що знає майже всі секрети ювелірної техніки, які допомагають йому досягти бажаної мети.

— Щоб виготовити маленьку брошку (приблизно 3 на 4 сантиметри) у вигляді кетяга калини, треба вирізьблювати на мушлі у потрібних місцях отвори завширшки півміліметра, — каже пан Володимир. — Зробити це можна завдяки спеціальному інструменту — штихелю, схожому на шило. Щоб отвори були ідеально гладенькими, треба провести штихелем з кожного його боку разів 10.

Нині у митця творча перерва, але ненадовго: після закінчення цієї виставки (триватиме до кінця грудня) ювелір візьметься за втілення нових ідей, яких у нього по декілька на день.