Путін, літак, дівчина
Ставши прем’єр-міністром Російської Федерації — досвідченим і авторитетним прем’єр-міністром при молодому гарячому президентові, — Володимир Путін відчув себе справжнім патріархом пострадянської політики. Забуті часи, коли Борис Єльцин збирав на дачі президентів країн СНД, аби відрекомендувати їм моложавого наступника. Та, власне, навіщо згадувати про ці часи — скільки води збігло, скільки президентів змінилося. А все їдуть і їдуть, «просют» і «просют»!
З Юлією Тимошенко Володимир Путін саме так і розмовляв — навіть не як з прохачем, якому заманулося дешевого газу, а як зі школяркою, що приїхала на зустріч із суворим директором закритого пансіону. От директор і пояснив їй, як життя влаштоване, й висунув претензії до всього класу одразу — чому Вітя грається у війну, чому у вас у класі такий паноптикум, і взагалі, Юлю, де твій літак? Сама тональність, взята Володимиром Путіним у спілкуванні з українським прем’єром, — роздратування, протекційності й повчальності водночас — може слугувати чудовою ілюстрацією того, що сусідня країна в його уяві не дуже відрізняється від Краснодарського краю. Так, в Україні часто міняється влада — але вона міняється й у багатьох інших країнах-партнерах Росії, просто тому, що там є конкуренція й політичні процеси. І ніхто в Росії не боїться цієї невизначеності, бо будівництво двосторонніх відносин пов’язане зі стратегічними рішеннями сторін, а не зі зміною влади. Так, в Україні абсолютно незвичайне — особливо якщо з Росією порівнювати — політичне життя й вельми екстравагантний Президент. Але у Венесуелі ще екстравагантніший президент, що не заважає Володимиру Путіну сприймати його як старого друга і з непроникним виразом обличчя вислуховувати ту «пургу», яку несе в Москві Уго Чавес. От би ці професійні навички застосувати на українському фронті! Путін, мабуть, упевнений, що допоміг Тимошенко, по-кавалерійському розправившись з її опонентами й розказавши про абсурдність припущень про «руку Москви» в діях українського прем’єра. Але Тимошенко треба було від нього зовсім інше. По-перше, дешевий газ — але доля російсько-українських домовленостей щодо газу досі не прояснена, й що приховується за твердженнями гості про плавне підвищення цін за три роки, поки незрозуміло. І, по-друге, виглядати серйозним шанованим політиком, а не школяркою на прийомі. Але російські керівники досі ділять партнерів на потрібних, шанованих і «своїх». Зі «своїми» можна не церемонитися. Де твій літак, Юлю? Поцупив мазурик?
ДО РЕЧI
Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко вважає, що Президент України Віктор Ющенко сам спровокував різкі висловлювання прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна, дозволивши собі аналогічний тон заяв у закордонних візитах на адресу уряду України.
Як передає кореспондент УНІАН, таку думку Ю. Тимошенко висловила сьогодні на прес-конференції в Кабінеті Міністрів, коментуючи висловлювання В. Путіна у зв’язку з проблемою вильоту урядової делегації України до Москви 2 жовтня (прем’єр-міністр РФ Володимир Путін, коментуючи цей інцидент, сказав: «Мазурик якийсь поцупив літак»).
«Усі вищі посадові особи на своїх прес-конференціях, під час своїх публічних виступів і в повсякденному політичному житті мають дотримуватися етики поведінки. Але, водночас, лідер кожної держави має право на свободу висловлювання. Мені також не подобається, коли на світовій арені Президент України називає прем’єр-міністра зрадником національних інтересів, рукою Москви... Може, Президент України сам вийде зі своїх прес-конференцій, коли він таке каже, для того, щоб не принижувати честь і гідність України? Коли сам політик задає такий тон, коли на світовій арені можна вживати грубі висловлювання, кривдити своїх партнерів або опонентів, він сам відкриває шлях для такого ж поводження із собою», — сказала Ю. Тимошенко. У той же час, прем’єр-міністр зазначила, що шкодує, що В. Путін дозволив собі таке висловлювання. «Я вважаю, що таких речей допускати не можна», — підкреслила вона.
Найсумніше, що в «інцидентах», подібних до того, що виник навколо літака («День» розповідав про це вчора), політики не просто ставлять себе в незручне становище, незалежно від того, хто з них правий, а хто ні. Вони ставлять в незручне становище цілу країну, якій давно час замислитися над тим, як привести до влади людей, які грають за іншими правилами й віддають перевагу іншому стилю стосунків.
