Разом iз Шевченком iз Києва пішли голи
На матч прийшли подивитися лише найвідданіші вболівальники «Динамо». Більшості матч уявлявся дещо пріснуватим — позбавленим інтриги. Уже з аутсайдером-то динамівці справляться без великих зусиль, — вважав багато хто.
Насправді все виявилося зовсім інакше. Словенці, нехай і не хапають зірок з неба й досить прямолінійні, але справу свою знають. А ось динамівці, на превеликий наш жаль, знову нічим себе не виявили. Абсолютно незрозумілим було, якими засобами мають намір вони ламати насичену оборону суперника.
Безумовно, кияни опинилися зараз не в найкращому становищі. Травмовані Белькевич, Хацкевич і Яшкін, котрі багато в чому визначають обличчя команди. І все-таки часті, але вельми хаотичні атаки, які так і не привели хоч би до одного реального гольового моменту, відверто розчарували. Територіальна перевага не вилилася в ігрову. А контратаки гостей були настільки ж прості, наскільки й ефективні. Одна з них закінчилася голом. Невиправні оптимісти порівнюють поразку від «Марібора» з торішньою невдачею в Афінах. Але ж тоді кияни на чужому полі просто домінували, і лише невдача завадила їм. Тепер же урок, отриманий у матчі з «Ольборгом», не пішов на користь, ми знову наступили на ті ж граблі.
І все-таки ще про вболівальників. Так, у вівторок на «Олімпійському» їх було дуже мало. Але справа не у «Маріборі». Безумовно, ми звикли до ігор з «Ювентусом», «Реалом», «Барселоною». Нарешті, з чемпіонами світу — французами. Але ж вболівальник завжди приходить на трибуни повболівати, передусім, за перемогу улюбленої команди. І побачити красиву гру у її виконанні. Виконавці ж «Динамо» все частіше покидають рідний берег. І якщо втрати Максимова та Калитвинцева не були сприйняті так хворобливо, то результат продажу Шевченка і Лужного цього літа ми виразно побачили на трибунах «Олімпійського» у вівторок увечері.
