...Реалізувати Утопію
Як вже повідомляв «День» (№234 від 19 грудня), днями у Черкаському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбувся благодійний концерт місцевого камерного оркестру під орудою О. Дяченка за участю посла Бельгії в Україні пана П’єра-Клемана Дюбюїссона. Отримані кошти планують використати для придбання мультимедійного центру для вивчення іноземних мов у Першій міській гімназії Черкас та медичного обладнання для Смілянської міської лікарні.
Історія бельгійського благодійництва на Черкащині має багаторічний поступ. Її фундатором є пані Марі-Франс Барб’є-Матіс, яка вперше приїхала в Україну 1995 року. Тут і зародилася ідея допомоги місцевим лікарням. Через рік пані Марі-Франс повернулася вже з реальною допомогою. За цей час в медичну частину № 14 міста Сміли прибуло хірургічного та іншого медичного обладнання на суму у кілька мільйонів доларів. Аналогів у області немає. Окрім медичного, асоціація «Партнерство: Україна — Два Люксембурги» має й культурницький проект: допомога місцевим учням та студентам... Гаслом проекту є «Надіятися — реалізувати Утопію».
Отож, концерт. Зал драмтеатру був заповнений майже вщерть, не залишились пустими й балкони. Ціна квитків — 5 гривень. У репертуарі два класичнi велетні: Й. С. Бах та А. Вівальді («для душі і серця» відповідно). Почали з Вівальді, а солістом оркестру — партія фаготу — був сам пан П’єр-Клеман Дюбюїссон, який музикою займається із семи років, має університетську та консерваторську освіти та приватні уроки (вже у зрілому віці) гри на фаготі. У виконанні наступних композицій брали участь бельгійські друзі посла, фахові музиканти пан Тьєрі Камаель та чарівна Каті Адан, натхненність якої мала легкий блиск іронії та почуття повної внутрішньої розкутості... І навіть невіглаське аплодування у паузах циклічних творів не могло зіпсувати піднесеного настрою.
Після виступу музикантів на сцену піднялися обласні та міські достойники і розказували про близькість влади та народу. І що концерт це вкотре довів... Необхідно зауважити, що чиновники жодним чином не допомогли акції. Оренда залу коштувала як завжди — 1200 гривень, які організатори відрізали від прибутку. Для контексту: за попередніми підрахунками було продано близько 500 квитків. Плюс супутні витрати. У результаті згадуються слова пані Барб’є-Матіс, яка ще до початку концерту воліла називати його не «благодійним», а «концертом дружби»...
Пан посол згодом зізнався, що напочатку був дуже схвильований, але зрештою отримав відчуття свята. На запитання «Дня» пан П’єр-Клеман Дюбюїссон розповів, що має намір продовжити аналогічні виступи, хоча не хотів би перетворювати їх у конвеєр. Після концерту відбулося неофіційне спілкування його учасників та організаторів. Моментом, що назавжди врізався в пам’ять, була відповідь на запитання про враження від виступу виконавчого секретаря Асоціації психіатрів України пана Семена Глузмана, який спеціально приїхав підтримати акцію. Семен Фішелевич сказав, що має «особливі враження» і згадав історію: 1975 рік, Урал, Пермська область, зона ВС 389/35, зима, традиційний мороз за 30 градусів, «колючка», собаки, навколо сніг і вишка наглядачів, на якій висить єдиний динамік-«колокол», що мовчав дуже довгий час. Раптом він починає тріщати і диктор звичайного радянського радію повідомляє, що зараз слухачі матимуть нагоду почути Вівальді. Над білою пустелею лине музика. Так склалося, що вдруге цей твір лікар почув через 27 років...
