Рецепти Герострата
15 серпня, 00:00
Валерій Павлович Пустовойтенко потрапив в історію (у прямому значенні цього
виразу). Його організаційну «знахідку», особливо захоплюючу на тлі традиційної
української нудьги, можна вважати вже записаною в шкільні підручники. Можливо,
сюжет про «директорське полонення» навіть стане основою для майбутніх героїчних
кінофільмів, книг і п'єс. На жаль, історія, як і преса, керується простим
принципом — «повинно бути цікаво». Конструктивні політики нудні й рідко
запам'ятовуються. Втім, для нас, хто живе сьогодні, історія не така важлива.
Важливо, що розповіла про нас нинішніх ця екстремальна ситуація.
Передусім — що обирає наша людина — гроші чи честь? Ми обираємо по-українськи
— ні перше, ні друге. «Полонені» начальники примудрилися втратити і гроші
(хоч і не всі), і честь — жоден з них не подав у відставку й не відмовився
від приниження. Чи готова наша еліта (начальничків назвати елітою важко,
але іншої немає) жити за цивілізованими нормами? Знов-таки, ні. Ніхто з
них поки не подав до суду за заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
І це — керівники. А про пересічних трудящих годі й говорити!
До речі, прем'єр подав трудящим приклад. Тепер виснажені бюджетними невиплатами
бабусі мають усі підстави захопити в полон Пустовойтенка, а міліціонерам,
котрі напевне прийдуть його виручати, вони мають повне право сказати: «Йому
можна, а нам ні»?
Досвідом прем'єра вже скористалися відпущені під розписку начальники. Як
говорили в давнину, «почин крокує країною». У Севастополі, приміром, на
загальних зборах від місцевих начальників вимагали погашення боргів під
розписку про невиїзд. Водночас пообіцяли заморозити рахунки російського
флоту, який також грошей не платить. Показово, що мало не того ж дня севастопольське
начальство заявляло про розширення зв'язків і всілякої дружби з російським
містом Москва. Можливо, це й допомогло уникнути міжнародного конфлікту.
В інших регіонах, розлючені керівники, повернувшись із полону, починають
вимагати грошей не лише від підлеглих по службі, а й від приватних підприємців.
Загалом тепер вся країна займається здирством. Працювати ніколи, та й ні
до чого — либонь однаково все зароблене віднімуть?
