Різдво та дива в українських Карпатах

22 грудня у Будинку кіно відбудеться показ короткометражного ігрового кіно випускниці Київського національного університету театру, кіно і телебачення Ірини Правило «Мужицький ангел. Різдвяна історія». Це екранізація оповідання українського письменника початку ХХ століття Степана Васильченка.

Фільмом «Мужицький ангел. Різдвяна історія» Ірина продовжує свою трилогію «Моє дитинство», присвячену незламній вірі дітей у диво. За її перший фільм — екранізацію новели грузинського письменника Нодара Думбадзе «Кров» —представники посольства Грузії в Україні назвали режисера «грузинським Параджановим».

Екранізацією оповідання Васильченка «Мужицький ангел» Ірина Правило, за її власними словами, «продовжує підіймати пласти етнічності» (напевно, тому закритий показ стрічки відбувся минулої суботи у Музеї Івана Гончара). У центрі фільму — карпатське Різдво з його особливою атмосферою, а також маленький хлопчик Іванко, який, живучи лише з мамою (батька вбили на війні), понад усе мріє, щоб на Святвечір до куті був мед (детальніше про сюжет фільму — у матеріалі «Кінематограф без формули» від 29 квітня 2011 року).

— Головні герої обох фільмів цього проекту — це діти, які чимось обділені у житті. І щоб бути повноцінними особистостями, їм просто необхідне виховання на вірі у дива. Тема дружби, особливого зв’язку між дітьми та батьками — наскрізна в обох роботах, — розповідає Ірина ПРАВИЛО.

Свій другий фільм режисер знімала у Прикарпатті, у селі Нижній Березів Косівського району. Герої стрічки за традицією — не професійні актори, а місцеві жителі: Іванка та його маму зіграли Анатолій та Лілія Сулятицькі.

До речі, як розповідає Ірина, зйомками фільму жило все село, а шестирічний Толя працював по вісім годин на день. «Коли хлопчик в один зі знімальних днів втомився, мама сказала йому: «Анатолька, люди українське кіно знімають, треба їм допомогти», — говорить режисер. — Загалом під час роботи над фільмом я не переставала дивуватися, наскільки цей маленький хлопчик відчув те, що закладено в історії, і намагався все це відтворити».

Ще одна особливість фільму Ірини Правило — поєднання художньої гри акторів та анімації. Такий підхід зумовлений і тим, що оповідання «Мужицький ангел» — це історія в історії.

— Я знав, що Ірина хоче екранізувати Васильченка і, чесно кажучи, трохи сумнівався: що ж вона зніматиме, адже це навіть не оповідання, а нарис, — говорить кінокритик Володимир ВОЙТЕНКО. — Але після перегляду можу сказати, що вона знайшла ключ. Ірина дуже правильно обрала анімацію, щоб передати історію самого ангела, а ще це дуже важливий естетичний хід. Загалом художникам вдалося створити дуже теплі анімаційні образи, за допомогою яких ця різдвяна історія прекрасно подана. Загалом роботи Ірини Правило — це історія режисера, який шукає, як говорити про речі, що не були сказані в українському кінематографі. Якщо батьки хочуть виховати у своїх дітях певний смак, то це кіно і для них. Але, насамперед, це арт-кіно.

Відчути атмосферу карпатського Різдва та пройнятися дитячою вірою у дива може кожен цієї суботи о 16.00 у Синій залі Будинку кіно. Вхід вільний.