Ровесник Незалежності
Гуманітарний ліцей при Київському університеті ім. Тараса Шевченка відсвяткував свій п’ятнадцятий день народженняГуманітарний ліцей не має номера. Його директор, заслужений педагог України Галина Сазоненко вважає, що школу повинні впізнавати за ім’ям керівника, а не назвою... Можливо, завдяки саме цим переконанням ліцей вважається одним iз десяти кращих у столиці. А днями цей учбовий заклад відсвяткував своє п’ятнадцятиріччя. Дата, погодьтеся, вагома, ліцей багато пережив і випустив не одне покоління учнів, але щоб іти далі, розвиватися й не зупинятися на досягнутому, зараз, як ніколи, потрібно порушувати проблеми українських ліцеїв. Адже вони сьогодні, на жаль, переживають не кращі часи. Тому й не дивно, що конференція «Ліцейна освіта в Україні: європейське вимірювання», яку приурочили до круглої дати, викликала такий ажіотаж серед керівників ліцеїв, структурних підрозділів університетів.
«Зараз украй важливо розібратися з нормативно-правовою базою, і з неспіввідношенням форм власності», — пояснює Галина Сазоненко. Так, виходить, що в Україні ліцеї бувають лише комунальними й приватними. До речі, приватних учбових закладів лише у Києві нараховують близько 150. Комунальні ж ліцеї перебувають на балансі міських районних адміністрацій, і фінансування отримують відповідне. Директори вважають, що такі учбові заклади повинні знаходитися в державній власності, як і всі ВНЗ.
Інше питання, що науково- дослідним інститутом АПН України не проводиться моніторинг змісту ліцейної освіти, й досі не розроблено концепцію розвитку таких учбових закладів. Не розв’язані також проблеми фінансування ліцеїв, які потребують індивідуального штатного розкладу й матеріально-технічної бази. «Ліцеї в історії педагогіки були провідними учбовими закладами, — розповідає Галина Сазоненко, — Вони завжди готували фахівців для державної діяльності. А за радянської влади всі школи мали бути середніми й тому називалися так. І це найстрашніше — адже, якщо дитина мала здібності вище середнього рівня, її відразу тягнули вниз».
Але, на думку Галини Сазоненко, вже починаючи з 1991 року, «коли ми відчули смак свободи», почали відроджуватися гімназії, ліцеї та колегії. «Ці учбові заклади властиві для української педагогіки, й нині є найбільш сильними й унікальними, — продовжує Г. Сазоненко, — Саме ліцеї працюють iз обдарованою молоддю, відкривають таланти і здібності». Але водночас педагоги вважають, що не потрібно принижувати ролі загальноосвітніх шкіл, які не менш ніж ліцеї потребують підтримки держави. «У кожного з нас своє унікальне завдання», — пояснює Сазоненко. Хоча, наприклад, у Франції ліцеї вважаються профільними освітніми закладами. «Там дітям дають перші професійні знання. У нас зовсім інші традиції, і, на мій погляд, перетворити ліцеї, які готували учнів на державному рівні, на професійні училища — неправильно», — вважає Г. Сазоненко.
Цього дня було багато подарунків і привітань. На свято до Українського гуманітарного ліцею приїхали практично всі члени опікунської ради, в тому числі й її голова Леонід Кравчук. Крім того, кращим ліцеїстам презентували книги головного редактора «Дня» Лариси Івшиної «Мої університети».