Ровесник Незалежності

Гуманітарний ліцей не має номера. Його директор, заслужений педагог України Галина Сазоненко вважає, що школу повинні впізнавати за ім’ям керівника, а не назвою... Можливо, завдяки саме цим переконанням ліцей вважається одним iз десяти кращих у столиці. А днями цей учбовий заклад відсвяткував своє п’ятнадцятиріччя. Дата, погодьтеся, вагома, ліцей багато пережив і випустив не одне покоління учнів, але щоб іти далі, розвиватися й не зупинятися на досягнутому, зараз, як ніколи, потрібно порушувати проблеми українських ліцеїв. Адже вони сьогодні, на жаль, переживають не кращі часи. Тому й не дивно, що конференція «Ліцейна освіта в Україні: європейське вимірювання», яку приурочили до круглої дати, викликала такий ажіотаж серед керівників ліцеїв, структурних підрозділів університетів.

«Зараз украй важливо розібратися з нормативно-правовою базою, і з неспіввідношенням форм власності», — пояснює Галина Сазоненко. Так, виходить, що в Україні ліцеї бувають лише комунальними й приватними. До речі, приватних учбових закладів лише у Києві нараховують близько 150. Комунальні ж ліцеї перебувають на балансі міських районних адміністрацій, і фінансування отримують відповідне. Директори вважають, що такі учбові заклади повинні знаходитися в державній власності, як і всі ВНЗ.

Інше питання, що науково- дослідним інститутом АПН України не проводиться моніторинг змісту ліцейної освіти, й досі не розроблено концепцію розвитку таких учбових закладів. Не розв’язані також проблеми фінансування ліцеїв, які потребують індивідуального штатного розкладу й матеріально-технічної бази. «Ліцеї в історії педагогіки були провідними учбовими закладами, — розповідає Галина Сазоненко, — Вони завжди готували фахівців для державної діяльності. А за радянської влади всі школи мали бути середніми й тому називалися так. І це найстрашніше — адже, якщо дитина мала здібності вище середнього рівня, її відразу тягнули вниз».

Але, на думку Галини Сазоненко, вже починаючи з 1991 року, «коли ми відчули смак свободи», почали відроджуватися гімназії, ліцеї та колегії. «Ці учбові заклади властиві для української педагогіки, й нині є найбільш сильними й унікальними, — продовжує Г. Сазоненко, — Саме ліцеї працюють iз обдарованою молоддю, відкривають таланти і здібності». Але водночас педагоги вважають, що не потрібно принижувати ролі загальноосвітніх шкіл, які не менш ніж ліцеї потребують підтримки держави. «У кожного з нас своє унікальне завдання», — пояснює Сазоненко. Хоча, наприклад, у Франції ліцеї вважаються профільними освітніми закладами. «Там дітям дають перші професійні знання. У нас зовсім інші традиції, і, на мій погляд, перетворити ліцеї, які готували учнів на державному рівні, на професійні училища — неправильно», — вважає Г. Сазоненко.

Цього дня було багато подарунків і привітань. На свято до Українського гуманітарного ліцею приїхали практично всі члени опікунської ради, в тому числі й її голова Леонід Кравчук. Крім того, кращим ліцеїстам презентували книги головного редактора «Дня» Лариси Івшиної «Мої університети».