Розправу над Кобзарем знімали на «мобілки»
Культурна громадськість Дніпропетровська обурена варварським руйнуванням пам’ятника Кобзарю, який багато років стояв у селищі Шевченко на мальовничому березі Самари. Руїни монумента виявили дніпропетровські краєзнавці, що приїхали разом із гостями міста покласти квіти до п’єдесталу пам’ятника. Те, що вони побачили, їх приголомшило. Розбита чотириметрова скульптура лежала на сусідньому звалищі, а голова Кобзаря — валялася у кущах. Очевидці розповіли, що буквально напередодні до пам’ятника під’їхав трактор, робітники діловито закріпили зашморг і спробували повалити залізобетонну скульптуру. Але Тарас міцно стояв на ногах і скинути його з постаменту вдалося чималими зусиллями. За тим, що відбувалося, спостерігали мешканці селища — вони намагалися протестувати, однак їх голоси заглушив рев мотора. Розправу над Шевченком на камери мобільних телефонів знімали місцеві школярі, яким, очевидно, надовго запам’ятається це дикунське видовище.
Тим часом зруйнований монумент Кобзаря, що стояв у селищі Шевченко і мав свою непросту історію, запам’ятався декільком поколінням дніпропетровців. Рівно півстоліття тому, в непрості післявоєнні роки його виліпив відомий скульптор Іван Зноба. Кобзаря поставили в парку культури та відпочинку ім. Шевченка на крутому березі Дніпра. За десятиріччя той самий І. Зноба разом із сином зробили металевий пам’ятник, а бетонний, за рішенням влади, був перенесений у селище Шевченко, де він простояв майже півстоліття. Мешканці селища сприймали Кобзаря як своєрідний символ своєї малої батьківщини — біля його підніжжя школярі читали вірші, а молодята покладали квіти у день одруження.
Влада Самарського району Дніпропетровська заспокоює громадськість тим, що пам’ятник Тарасу був зруйнований не вандалами, а комунальними службами, причому за їхнім прямим розпорядженням. Фахівці, що обстежували монумент напередодні, ніби визнали його аварійними. У зв’язку з цим було ухвалено рішення про заміну пам’ятника новим — із міцнішого матеріалу. Райрада навіть звернулася до міського голові Івану Куличенка з проханням виділити на створення пам’ятника 280 тисяч гривень. Щоправда, як повідомив начальник відділу комунального господарства Самарського райради Г.Сагалюк, гроші на ремонт пам’ятника не виділялися вже багато років. Так що довели його до аварійного стану не тільки погодні умови — вітер, дощ та сніг, але й байдуже ставлення чиновників до вітчизняної культури. Принаймні, саме так оцінює ситуацію, що склалася, голова обласної організації Національної Спілки письменників України Леся Степовичка. «Реконструкція пам’ятників, — каже вона, — проводиться зовсім не так, як це роблять у Самарському районі. Якщо монумент аварійний, треба його обгородити, а демонтаж провести культурно, як це прийнято у цивілізованих країнах. Замість цього, над Кобзарем, який є національним символом, вчинили справжню розправу, а зруйновану скульптуру кинули на наругу — прямо під ноги. Особисто я вважаю це подвійною диверсією — ідеологічною та культурною. Однак гірше за все те, що руйнували Тараса на очах у дітей, подаючи приклад варварського ставлення до святинь». Л. Степовичка нагадала, що Дніпропетровськ, який прийняв естафету у Тернополя, у травні майбутнього року повинен стати місцем проведення міжнародного Шевченківського літературно-мистецького фестивалю «В сім’ї вольній, новій...». «Можу лише передбачити, — сказала голова письменницької організації, — що дніпропетровські чиновники у такий оригінальний спосіб почали підготовку до цього важливого заходу, на який з’їжджаються українці з усього світу».
