«Розумовські зустрічі» стали брендом

Всупереч чергової ракетно-дронової атаки рашистів на Україну 28–29 листопада в Чернігові пройшла тринадцята міжнародна науково-практична конференція «Розумовські зустрічі». Зібрала вона понад сімдесят експертів у сфері публічного управління, істориків, політологів, економістів, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, медіа, громадських організацій України та Польщі.

Відкрилися Зустрічі незвично – у виконанні творчого колективу Чернігівського фахового музичного коледжу ім. Левка Ревуцького прозвучали композиції Людвига ван Бетховена, пов`язані з українською народною музикою, серед яких чільне місце належить варіаціям на тему пісні «Їхав козак за Дунай…» (в німецькому варіанті для співу – Schöne Minka). З`явилися вони завдяки підтримці Андрієм Кириловичем Розумовським славетного німецького композитора, їхній багаторічній дружбі. Український мелос у творчості одного з найвидатніших представників класичної музики – шлях, яким українська культура та історія ставали частиною європейської. А в основі – сумна щемлива історія трьохсотлітньої давнини, свого роду – пересторога нащадкам.

         Конференція проходила у формі п`яти послідовних панельних дискусій. Перша історико-політологічна – «Геополітика та Хартленд: до чого тут історія Чернігово-Сіверщини?». Відкрила її головний редактор газети «День» Лариса Івшина. На її думку музичне вітання цілком відповідає назві конференції, що стала брендом, та оголошеній тематиці – історія роду Розумовських, відродження української шляхти, наші претензії на особливу світову роль можуть вміститися в одну композицію. Спікерка згадала американсько-українського історика та публіциста, дослідника Голодомору 1932–1933 рр. Джеймса Мейса та його сприйняття України. На початку 90-х рр. наша країна лише відповзла від прірви й ще не зовсім розуміла себе – зазначила Лариса Івшина. Наслідки бачимо на власні очі. Другий геноцид, який тепер здійснює Московія на наших землях, не в останню чергу став можливим через вчасне неусвідомлення причин та наслідків того, що відбулося. Частково за нього відповідальна українська влада, яка не підготувала Україну до сприйняття цієї жахливої історії. Це ставить питання щодо якості державного управління. Водночас Україна має думати про своє призначення в світі, а ще – сформувати нові амбіції.

Польський експерт, Пьотр Кульпа, впевнений, що Україна неодмінно переможе у російсько-українській війні. Нині існують дві конкуренті програми її припинення: той, хто зупинить, встановлюватиме світовий порядок. На його думку, президент-елект Трамп зможе суттєво знизити ціни на нафту та введе значні мита на китайські товари. А це означатиме обвал цін на валюти країн третього світу, зростання впливу США, її реіндустріалізацію, а в Європі – потребу в зміцнення Міжмор`я. Запам`ятайте – наголоси експерт: гроші та мізки ніколи не тікають від демократії диктатури, лише у зворотному напряму. Водночас у новому світі Європа для своєї безпеки потребуватиме військових – тому армія України буде збережена та озброєна. А з росією американці принципово не зможуть домовитися – максимум на припинення вогню в Україні. На думку спікера, такий розвиток подій передбачає зміну частини еліт, яка не хоче, аби Україна стала частиною Заходу, впровадження передової моделі управління державності – нової стосовно ЄС, перетворення України на найпривабливіше місце на континенті – аби був стимул боротися за умов постійної загрози.

Генерал-лейтенант Ігор Романенко продовжив тему безпеки та засадничих змін в українській державі, наголосивши – довоєнної України вже немає та не буде. Тепер наша країна переживає одну з найбільших трагедій у своїй історії, опинившись на передовій між диктатурами та демократіями й зберігає шанси на перемогу. Водночас внутрішні проблеми, насамперед, корупція, колабораціонізм, підточують сили держави. Тому ми повинні сконцентрував свої зусилля на її оновленні, аби за допомогою радикальних, можливо, шокових  методів, вивести країну зі стану злиднів, нереформованості економіки, неефективних механізмів управління, соціальної та економічно несправедливості, відсталості від стандартів ЄС та НАТО. Після війни роль збройних сил, військових зростатиме. Більше того, через постійну зовнішню загрозу ми маємо стати нацією у військовій формі. Зрештою, майбутня безпека світу, новий світопорядок будуть пов`язані з Україною – переконаний експерт.

Політолог Євген Магда привітався гаслом «Слава Україні!» та підкреслив – в місті, яка дало відсіч російській навалі ці слова звучать не банально, багато хто відчуває їх на власному досвіді. На переконання доповідача «чим ближче до російського кордону ми обговорюємо, як знищити російську імперію, тим краще для нас. А те, що ця імперія має загинути – такою є логіка історичного розвитку, кожна імперія гине й російська не буде виключенням, попри те, що вона мімікріє, намагається прикидатися передбачуваним партнером. Наша історична роль – взяти участь у похороні російської імперії. А Україна довела, що вона є державою, яка небайдужа своїм громадянам – мільйони людей взяли участь у її відстоюванні». На думку експерта, ми маємо створювати параметри нашої перемоги, один із них поруч – це Білорусь. Можливо, це недооцінений сусід – Україна дуже довго дивилися на неї скрізь крижинку російської пропаганди. Ми маємо брати участь у перезавантаженні Білорусі. Можливість впливати – це теж елемент нашої суб`єктності.

У виступах істориків, Олександра Кухарука, Ігоря Кондратьєва, Геннадія Єфименка, прозвучали маловідомі сторінки формування кордонів гігантського макрорегіону – Чернігово-Сіверщини – доби Русі, Литовсько-Польської та ХХ ст., її ролі та місця в минулому України.

         Друга панельна дискусія, «Оновлена державна стратегія регіонального розвитку на 2024–2027 роки: ключові інновації, проблеми їх реалізації, врахування потреб громад України у реконструкції та відновленні», присвячувалася питанням економіки воєнного періоду та післявоєнного відновлення, стратегічного планування. Спікери, а це в минулому міський голова Маріуполя Михайло Поживанов та міський голова Львова Василь Куйбіда (засновники Фонду муніципальних реформ „Магдебурзьке право“»), сконцентрувалися на аналізі викликів, що стоять перед територіальними громадами, особливо тими, які зазнали значних руйнувань внаслідок бойових дій. Зокрема, яким чином має бути організована ефективна допомога держави органам місцевого самоврядування, підтримка мешканців за кризових умов. На переконання доповідачів, приклади Мелітополя, Павлограда та Харкова показали, як міські голови знаходили способи забезпечити життєдіяльність громад навіть за найскладніших часів.

На думку голови благодійного фонду «Нова країна» Андрія Новака економіка – це поєднання математики та психології: «Математика – це лише розрахунок витрат, а психологія – це стратегія майбутнього». Україна потребує зміни економічної моделі. Такий підхід закликає до стратегічного мислення й зосередженості на розвитку промисловості, створенні нових робочих місць.

Один із авторів реформи з децентралізації Юрій Ганущак акцентував на необхідності наведення ладу серед власних та делегованих повноважень органів місцевого самоврядування, а також впровадження проєктного підходу до державного управлінні. Без цього місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування ризикують залишатися пасивними спостерігачами – замість того, аби стати рушіями змін. Успішна реалізація будь-якої стратегії можлива лише за умови поєднання професійного управління, використання сучасних інструментів планування та залучення бізнесу до післявоєнного відновлення.

Третя панельна дискусія «Як російсько-українська війна змінює Україну, суспільство та ветерани» виявилася чи не найемоційнішою, адже йшлося  про вплив війни на кожного з нас, формування в суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів, їхню інтеграцію до мирного життя. Спікери зосередили увагу на ключових викликах, з якими стикається держава, і на необхідних кроках для подолання цих викликів.

Учасник оборони Чернігова професор Сергій Лепявко зазначив – ветерани, люди, які ризикували своїм життям та здоров`ям заради інших, держави мають право та повинні розраховувати на відповідне до них ставлення. Й навів приклад США, де ветерани – мабуть, єдина привілейована верства, хоча серед них існують свої відмінності. Ми дуже часто сприймаємо їх як лицарів, – зазначив спікер, – а вони в мирному житті можуть відчувати себе незахищеними як діти чи підлітки. Цю психологічну особливість необхідно бачити та враховувати її під час формування ветеранської політики.

Діалог продовжили Сергій Довбиш (співзасновник громадської організації «”ВСУ” “Серцевір”») та Оксана Петренко (начальник відділу з питань ветеранської політики Чернігівської облдержадміністрації). Погодившись із попереднім спікером стосовно викликів інтеграції ветеранів у суспільне життя вони водночас наголосили на необхідності формування у ветеранів віри у власні сили, підтримки здатності робити свій внесок у розвиток території – цьому дуже сприяє малий та мікро бізнес, а також – освіта. Українське суспільство має розуміти, що ветерани – це не лише ті, хто потребує допомоги, але й ті, хто може стати рушійною силою у відбудові країни.

Сергій Джердж (голова громадської ліги Україна – НАТО, ветеран російсько-української війни) звернув увагу на таке явище: солдат двічі відчуває культурний шок, перший раз – коли потрапляє на війну, а вдруге – коли повертається додому, адже він вже не може повернутися туди, звідки пішов – навколо все інакше. Доповідач згадав інформаційну війну, що точилася проти ідеї вступу України до НАТО, а час довів наскільки прибічники такого рішення виявилися праві.

Ярослав Пилинський (старший науковий співробітник Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих України) назвав свою доповідь так: зброя та демократія. Або ж – навіщо демократії зброя? Спікер згадав Швейцарію та Ізраїль як приклади, де озброєне суспільство може бути ефективним захистом від зовнішньої агресії. Експерт наголосив: «Кожен громадянин має знати правила поводження зі зброєю та проходити регулярні тренінги, щоб зброя залишалася інструментом захисту, а не загрозою».

Роман Захарчук (інформаційний центр «Майдан моніторинг», Харків) зосередився на впливі війни на психоемоційний стан населення.

«Освіта майбутнього як фактор сталого розвитку території» – тема четвертої панельної дискусії. Відкрив її Юрій Музика, начальник управління освіти і науки облдержадміністрації. На його переконання, освіта лежить в основі розвитку людини, нації – тобто всього того, що у нас намагаються забрати. На тепер влада прагне гарантувати безпеку освітнього процесу, аби перейти до очного навчання як ефективнішого. А воно неможливо без добре облаштованих укриттів, забезпечення техногенної та пожежної безпеки, створення класів безпеки, охорони закладів освіти, забезпечення їх енергонезалежності, реформи харчування дітей, змін в національно-патріотичному вихованні дітей, формування здатності учнів до критичного мислення.

Про допомогу громадам у цілому та освітянам Чернігівщини зокрема розповіла координатор напряму з професійного розвитку управлінців у сфері освіти проєкту DECIDE Леся Прудіус. Олег Фасоля (керівник компоненту підтримки освіти на місцевому та регіональному рівні Шведсько-українського проєкту «Підтримка багаторівневого врядування в Україні») звернув увагу на проблематику, яка існує в освітній галузі на рівні громад та регіонів: розподіл коштів, нерівномірна якість надання освітніх послуг, захоплення другорядними питаннями, що мають опосередковане відношення до освітнього процесу, а також політичні впливи. Без сталого функціонування освітньої галузі, переконаний доповідач, неможливо досягнути сталого розвитку громад та регіонів.

Також на панельній дискусії йшлося про низку аспектів організації вищої освіти дорослих, зокрема – вивчення Голокосту (Алла Попружна, Пенітенціарної академії України), розбудова національної стійкості України через освіту цінностей  (Світлана Москаленко, Вища школа публічного управління).

Спеціальний гість конференції, народний депутат України Ганна Бондар, розповіла про проєкт порятунку Покорщини – унікальної пам`ятки садибної архітектури XVIII ст. родини Розумовських – Дараганів – Галаганів у селищі Козелець. Нині завдяки волонтерським зусиллям вдалося прибрати багаторічне сміття, вочевидь, для порятунку потрібно закрити дах та отвори головної споруди. А надалі постає наступне питання – кому належить майно та яким може бути наступне функціональне призначення цього об`єкту української історико-культурної спадщини. До речі, учасники конференції зробили свій вибір одноголосно – на користь постаті Наталії Розумихи.

П`ята панельна дискусія «Співпраця України з Європейським Союзом: нові можливості для територіальних громад та регіонів» розпочалася з виступу Миколи Бутка – професора кафедри менеджменту та адміністрування національного університету «Чернігівська політехніка». Він зазначив – двадцять років тому пропонувалося зв`язати Покорщину з Батурином, тоді можна було б створити цілий комплекс, зрештою, мовиться про відродження потенціалу Розумовських як цілісності. Що ж до післявоєнної відбудови України, то, на думку доповідача, провідну роль мають зіграти територіальні громади. Для цього в Україні необхідно внести зміни до піраміди управління, а зусилля сконцентрувати на формувння критичної маси інвестиційних програм та проєктів з відновлення. Війна закінчиться, а що у нас в арсеналі? Треба також повернутися до смарт-спеціалізації регіону. На порядку денному й впровадження новітніх форм організації господарства – насамперед, кластерів.

Надалі Микола Силенко (Чернігівське регіональне відділення АМУ) розповів про досвід співпраці з словацьким проєктом щодо розбудови мережі укриттів в територіальних громадах області, а секретар Менської міської ради Юрій Стальніченко представив історію успіху Менської громади щодо налагодження партнерства з різними міжнародними структурами.

Віталій Загайний (консалтингова група Центру громадських ініціатив – ЦЕГРІН, Львів) привернув увагу до засадничої проблеми – спроможності органів місцевого самоврядування працювати з іноземними партнерами. Максимально готові на тепер міські громади, а неготові – сільські. Європейські кошти заходять завжди на умовах співфінансування. І тут постає питання – скільки наших громад готові забезпечити його у значно більших розмірах, ніж досі? До того ж є очевидний регіональний розподіл, пов`язаний з фактором безпеки. Вочевидь, держава мала б підсилити органи місцевого самоврядування.

         Тетяна Котенко (експертка з регіонального розвитку, фандрейзингу та підтримки малого та середнього бізнесу, м. Кропивницький) зауважила – щоб ми ні говорили про проєкти та фонди, якщо це не буде кому робити – справа не зрушиться ні на крок. Система освіти має готувати фахівців, які спроможні працювати як проєктні менеджери, вони стануть допомогою для органів місцевого самоврядування, однієї з основ його успішності. Там, де громади вміють мотивувати до такої діяльності, ми вже бачимо результати. Нинішній час – це неабиякий шанс, адже європейські партнери прагнуть працювати безпосередньо з органами місцевого самоврядування. Ми маємо навчитися працювати спільно.

         Конференція відбулася в рамках проєкту «Організація та проведення міжнародної науково-практичної конференції «XІІІ “Розумовські зустрічі”», що здійснюється Чернігівським регіональним центром підвищення кваліфікації у партнерстві з Сіверським інститутом регіональних досліджень», Школою врядування Національного університету «Острозька академія» за організаційного сприяння Чернігівської облдержадміністрації, Чернігівської обласної ради та підтримки фонду Ганнса Зайделя (Баварія, Німеччина).

Володимир Бойко, Чернігів