Ручна робота

Які б життєві блага зі зручностями не обіцяв людству постійний прогрес, але є, очевидно, в антикваріаті якась приваблива сила: адже недаремно останній — завжди у ціні, а інтер’єр, наприклад, у дусі Людовіка IV виглядає не менш (а то й більш) стильно, ніж авангардні знахідки ультрасучасного дизайнера. Згадується, який фурор вчинила на дорозі старенька «Перемога», просто перефарбована дбайливим господарем у «металік»: здається, власники модерного авто, вразившись ефектністю ретромобіля, зовсім забули про технічні недоліки «старичка» — черепашачу швидкість, не зовсім зручний салон і споживання пального. Кожен, звичайно, має свій смак, проте, на погляд автора, пенсійного віку «Опель», який возив сусіду яблука з дачі, виглядав набагато цікавішим (можливо, зіграла свою роль телеепопея про Штирліца?), ніж «діти» все того самого прогресу.

Учасники ретропробігу, що відбувся цими вихідними в столиці під Аркою Дружби та який організував Клуб любителів антикварної й екзотичної техніки «Автофорум», довели, що «стариків» справді рано ще списувати з рахунків. Варто тільки знайти золоту середину між любов’ю до старовини і все тією ж науково-технічною революцією — і ваш, наприклад, «горбатий» (перший «Запорожець») або «копійка», яким днями виповниться «сороківник» не тільки порадують на трасі око своєю неординарністю, а й подужають маршрут Київ—Варшава. Що, до речі, і зробили раніше учасники виставки зі своїми першими у Країні Рад народними авто.

Кожен із 60 ретромобілів, якi прибули із різних кутків вітчизни, а також із Росії та Білорусі, знайшов в особі публіки свого шанувальника. Жіноча половина глядачів здебільшого концентрувала погляди на старовині, авто 20—30-х років минулого століття: якби очолив такий «старичок» весільний кортеж — про свято наречених місто «гуділо» би щонайменше тиждень. Американець «Віліс» воєнних часів став предметом уваги сильної половини людства: якби не ностальгія за часами молодості і золоті руки його господаря Івана Самовича, почивати б мужньому джипу до остаточної корозії у городі сусіди. Ну, а вищезгадані «Запорожці», які розчулювали погляд ностальгуючих пенсіонерів, усім своїм модернізованим виглядом доводили правильність приказки про старого коня і його борозну: будучи вдосконаленими як зовні, так і внутрішньо, навряд чи смішні «роботяги» викликатимуть на дорозі співчуваючі погляди...