Сергій БУБКА: «Я вважаю, що готовий очолити МОК...»

Це Сергій Назарович БУБКА — легендарний легкоатлет, який із жердиною в руках встановив 35 світових рекордів(!) Нині він — президент Національного олімпійського комітету та член виконкому МОК. Чому Сергій Назарович вирішив балотуватися на посаду керівника МОК, що відповідає ініціаторам бойкоту Олімпійських ігор у Сочі, та як спонукає спортивних босів боротися проти допінгу — читайте в ексклюзивному інтерв’ю «Дню».

— Ви висунули свою кандидатуру на посаду голови Міжнародного олімпійського комітету. Чому вирішили балотуватися?

— Моя кар’єра активного спортсмена тривала понад двадцять років. Безліч разів протягом цих років я бачив підтвердження слів Нельсона Мандели: «Спорт має силу, щоб змінити світ». Спорт об’єднує людей різних націй, релігій та політичних переконань. Спорт навчає взаємної поваги, активної життєвої позиції. Спорт дає здоров’я та віру в себе.

Тому коли прийшов час думати про майбутнє, я жодної миті не сумнівався, що потрібно використати мої знання на благо спорту й олімпійського руху. На сьогодні мій досвід спортивного адміністратора нараховує два десятиліття. Я член Міжнародного олімпійського комітету з 1999 року й обраний уже на третій термін у виконком МОК. 12 років працюю в раді Міжнародної легкоатлетичної федерації, з 2007 року — на посаді віце-президента. Також у мене за плечима вісім років на посаді президента українського НОКу. Зараз найбільше моє бажання — застосувати ці знання і вміння для популяризації спорту, для поширення ідей здорового способу життя на планеті.

За два останніх десятиліття під керівництвом Хуана Антоніо Самаранча та Жака Рогге Міжнародний олімпійський комітет став найуспішнішою спортивною організацією на планеті. Олімпійські ігри — унікальний феномен в історії, й їх унікальність дає нам можливість засобами спорту змінювати світ на краще. Для цього потрібен досвід, енергія, драйв, чітке розуміння нинішньої глобальної ситуації й чітке бачення майбутнього. Я вважаю, що готовий очолити цей рух, тому й запропонував членам МОК свою кандидатуру та своє бачення майбутнього.

— Як оцінюєте свої шанси порівняно з іншими кандидатами на посаду голови МОКу?

— Оцінювати шанси — справа аналітиків. Я впевнений, що кожен із шести кандидатів гідний стати президентом, і хоч би хто переможе, усі ми разом продовжимо працювати заради реалізації наших ідей і подальшого розвитку олімпійського руху.

«ДОПІНГ ПІДРИВАЄ ДОВІРУ ДО СПОРТУ»

— Ви — один із головних борців проти допінгу у великому спорті. Але скандали продовжують з’являтися фактично на всіх великих турнірах. Як «очистити» спорт від допінгу?

— На жаль, у спорті, як і в інших сферах життя, завжди були й будуть люди, які намагаються досягти результату нечесним шляхом. На сьогодні допінг — одна з головних загроз розвитку олімпійського руху. Він не лише шкодить здоров’ю атлетів, а й підриває довіру до спорту. Звести вживання допінгу до нуля навряд чи колись вдасться, але боротьба з цим явищем є одним із пріоритетів для Міжнародного олімпійського комітету.

Хочу нагадати, що саме МОК був ініціатором перших допінг-тестів у 60-х роках минулого століття, саме МОК заснував Всесвітню антидопінгову агенцію, а обсяг перевірок олімпійських атлетів на самих іграх, а також поза змаганнями не має аналогів у світовому спорті.

Дуже важливо продовжувати цю боротьбу на всіх рівнях — від регіонального і національного до міжнародного. Необхідно дати зрозуміти всім — той, хто зазіхає на ідею чесного спортивного змагання, буде покараний, і ця кара не матиме терміну давності. Критично важливим є також освітній аспект — часом атлетам, особливо молодим, які ступають на хибний шлях, елементарно не вистачає знань і розуміння наслідків своїх дій. Треба докласти багато зусиль, щоб змінити свідомість тренерів і спортсменів у цьому аспекті.

— В одному з останніх інтерв’ю ви заявили: «Молодь повинна бути більш активною, тому що, на жаль, спорт і фізична активність сьогодні не в пріоритеті». Як можна повернути молоді любов до спорту? Зокрема, як ви це робитимете в разі обрання головою МОК?

— Нинішнє суспільство називають інформаційним. Інтернет та різноманітні доступні засоби комунікації створюють безліч можливостей для спілкування, обміну знаннями та досвідом. Але є інший бік медалі — мультимедійні засоби відволікають увагу молодих людей від фізичної активності, яка необхідна для нормального розвитку. Як наслідок — глобальною проблемою стали ожиріння та порушення обміну речовин у молоді. Фактично, ми можемо втратити здорове покоління.

Для мене абсолютно очевидно, що єдиним виходом із ситуації є спорт, активний спосіб життя, самодисципліна, ідея чесного змагання. Я впевнений, що Міжнародний олімпійський комітет має безліч можливостей для залучення молоді в наш рух.

Я запропонував членам МОК кілька проектів, які мають зробити олімпійський спорт ближчим для молоді. Наприклад, створити так званий Olympic Search Engine — глобальну інформаційну інтернет-базу, присвячену багатьом аспектам спорту — від історії та правил гри для різних видів спорту до тренувальних планів та методик підготовки. А щоб почути потреби й інтереси молодого покоління, я пропоную створити при МОКу Олімпійську раду молоді — члени цієї ради обиратимуться з різних регіонів світу через Національні олімпійські комітети. Один із найкращих засобів залучити молодь до олімпійського життя — додавати у програму ігор види спорту, що популярні серед молодих людей. Ця тенденція вже існує, й я вважаю, що її треба розвивати. Звісно, зміни у програмі ігор вимагають серйозної роботи, оскільки необхідно утримувати баланс загальної кількості учасників.

«МОЛОДІ ПОТРІБНІ КУМИРИ»

— У пресі багато пишуть про «феномен Бубки». Ви підняли планку вищих світових досягнень для змагань зі стрибків із жердиною на відкритому повітрі з 5,85 до 6,14 м, а для закритих приміщень — з 5,81 до 6,15 м. Ваш останній рекорд — 6,15 м у приміщенні — спортсмени не можуть побити вже два десятиліття. Як гадаєте, чому? І що відчуває людина, яка стрибає найвище у світі?

— Відчуття такі: коли підкорено висоту, одразу починаєш думати про наступну. Стрибки з жердиною називають «професорським» видом. Це одна з найскладніших дисциплін легкої атлетики в сенсі техніки виконання й методики підготовки. Щоб високо стрибати, потрібно з математичною точністю прорахувати багато дуже різних факторів — і психологію, і власні фізичні можливості, і оптимальну для спортсмена техніку, і властивості жердини й доріжки, і ще багато чого. У будь-якому разі, мій приклад доводить: людина має потенціал для висоти 6 метрів і вище. Потрібно лише навчитися зводити всі фактори в одному місці й в один час. Мені, звичайно, приємно, що мої результати пам’ятають і цінують, але зараз я зосереджений на нових викликах. Я прагну використати свій досвід і знання, набуті у спорті, для популяризації олімпійських цінностей, ідей здорового способу життя в усьому світі.

— Хороший спортсмен — це не лише відмінна фізична підготовка. Часто для успіху важливі морально-вольові, психологічні якості. Що допомогло вам стати не лише відомим легкоатлетом, а й цікавою особистістю, — сімейні традиції, родинне виховання, культурні орієнтири?

— Я дуже вдячний багатьом людям, які залишили слід у моєму житті й вихованні. Перш за все, обов’язково, батькам і родині, а також моєму тренеру Віталію Петрову. Мене з дитинства навчили самодисципліни, навчили, що без важкої роботи, перемоги над собою не досягнеш перемог у житті. Дуже багато важила і престижність спорту в країні. Олімпійські чемпіони, видатні спортсмени були кумирами для багатьох молодих людей. Гадаю, це актуально для виховання молодого покоління в усі епохи. Молоді потрібні кумири, і на цю роль спортсмени підходять якнайкраще. Саме на прикладах яскравих атлетів ми зможемо залучити молодь до спорту, до фізичної активності, зробити наступне покоління здоровим і гармонійним.

— 2010 року ви якось розповіли, що дізналися про те, що Іван Огієнко — ваш пращур, рідний брат прадіда. Чи відчуваєте генеалогічну спорідненість із видатним культурним діячем ХХ століття? Як цей факт вплинув на ваш світогляд?

— Іван Іванович був справді видатною постаттю свого часу. Переконаний, його праці, його внесок у збереження і розвиток української культури залишаться в пам’яті народу на багато століть. Роками ми про нього нічого не знали, ім’я Огієнка було небезпечно навіть згадувати. Найбільше вражає те, що незважаючи на всі поневіряння, які випали на його долю, Іван Іванович ніколи не втрачав віри у свою справу і любові до своєї країни. Можу сказати, що пишаюся своїм предком, і впевнений: у нього є чого повчитися.

«БОЙКОТ СПОРТИВНИХ ЗМАГАНЬ НІКОЛИ НЕ МОЖЕ БУТИ ЗАСОБОМ ВИРІШЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОБЛЕМ»

— Британський актор і письменник Стівен Фрай закликав бойкотувати зимову Олімпіаду-2014 у Сочі через порушення прав людини в Росії. Цей заклик підтримала частина світових культурних діячів та політиків. Бойкот — це вихід із ситуації?

— 1984 року я на власному досвіді відчув наслідки політичного бойкоту Радянським Союзом Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі. То була особиста трагедія для мене і, по суті, для цілого покоління яскравих спортсменів, які втратили шанс виступити на головних змаганнях планети — шанс для багатьох унікальний. Треба розуміти, що до поїздки на Ігри атлети йдуть роками, для багатьох — виступити на Олімпійських іграх — це мрія всього життя. За дослідженнями Міжнародного олімпійського комітету, лише 15% спортсменів тримають високий рівень результатів і можуть реалізувати себе більше, ніж на одних Іграх. Тоді, в 1980-х, я вирішив для себе раз і назавжди: бойкот спортивних змагань ніколи не може бути засобом вирішення політичних проблем. Завжди можна знайти якийсь інший спосіб.

— Спорт — найкраща пропаганда здорового способу життя. Разом з тим дедалі частіше саме спортсмени рекламують тютюнові та горілчані вироби. А в соціальних мережах з’являються сотні відео, на яких відомі спортсмени на дискотеках і в нічних клубах відверто пиячать. Як спонукати їх особистим прикладом пропагувати здоровий спосіб життя?

— Міжнародний олімпійський комітет не співпрацює з алкогольними й тютюновими брендами і закликає спортсменів уникати такої співпраці, оскільки це суперечить головній ідеї нашого руху — популяризації здорового способу життя. Звичайно, особиста поведінка та особисті контракти атлетів    — це їхня приватна справа. Але хочу звернути вашу увагу, що найяскравіші символи олімпійського спорту, такі культові персонажі, як Усейн Болт, Майкл Джордан або Ян Торп своїми вчинками цілком відповідають тому образові спортсмена, який має служити прикладом для молоді всього світу.

«СУМКА ЗІ СПОРТИВНОЮ ФОРМОЮ ЗАВЖДИ ЗІ МНОЮ»

— Ви продовжуєте тренуватися?

— Не уявляю свого життя без спорту і рухової активності — це для мене невід’ємна частина повсякденного життя. Тому регулярно підтримую форму. Пробіжка, плавання, прогулянка велосипедом, теніс — для мене це найкращий відпочинок, який допомагає не лише тримати тіло в тонусі, а й відновитися психологічно. Хоч би який щільний був мій графік, у якій країні світу я перебував би, сумка зі спортивною формою завжди зі мною.