Серп і молот хоче грошей

Міністерство промислової політики визначилося з галузевими пріоритетами державної підтримки. За словами міністра Анатолія М’ялиці, режим найбільшого сприяння створюватиметься для машинобудування та агропромислового комплексу. Ці галузі, на думку міністра, є найбільш перспективними з погляду боротьби за внутрішній і зовнішні ринки з іноземними конкурентами. Зі зрозумілих причин, Мінпромполітики не може обіцяти вибраним підприємствам пряму фінансову підтримку з держбюджету. Допомогу буде зведено до створення умов для підвищення інвестиційної привабливості пріоритетних галузей.

Українське машинобудування і без цього в січні-лютому 2003 року показало найвищі темпи зростання серед промислових галузей, АПК також переживає бурхливе зростання, але для підтримки цієї динаміки підприємства напевно не відмовляться від державної підтримки. Анатолій М’ялиця повідомив, що переговори з Національним банком України про розробку спеціальних кредитних ліній під промислові проекти проходять дуже успішно. Йдеться про залучення капіталу комерційних банків при організаційній підтримці НБУ. Урядові гарантії з повернення кредитів надавати не планується. Банкірам запропонують самостійно оцінювати привабливість того чи іншого проекту.

За даними Мінпромполітики, загальна потреба української промисловості в інвестиціях сьогодні становить 250 мільярдів гривень. Саме таку суму, як переконаний міністр, уже зараз готові «переварити» вітчизняні промислові підприємства, спрямувавши її на придбання нового обладнання та технологій. Загальна прибутковість української промисловості за підсумками минулого року становила 16 мільярдів гривень, а зростання виробничих показників за підсумками січня-лютого 2003 року перевищило 11%. Тобто для банкірів інвестиційні проекти, розроблені за допомогою Мінпромполітики і НБУ, можуть являти цілком певний інтерес.

Зовсім не випадково державні структури в пошуках недорогих кредитних ресурсів звернули погляди, передусім, на українські банки. Оптимістичний прогноз залучення іноземних інвестицій в Україну 2003 року становить $750 мільйонів. Приблизно таку ж суму, 3,3 мільярда гривень, українські банки вже вклали до економіки лише за перші два місяці нинішнього року. Якщо ж врахувати, що левова частка капіталу, який реєструється як іноземні інвестиції, приходить з таких рідних українським бізнесменам офшорів, як Кіпр, Віргінські острови та інші Науру, стає зрозумілим, що стабільне бажання працювати в Україні має лише вітчизняний інвестор.

Проте голова НБУ Сергій Тiгiпко заявив, що для задоволення своїх кредитних апетитів промислове лобі повинно допомогти банкірам вирішити ряд проблем. Передусім йдеться про прийняття Верховною Радою законів, що полегшують застосування таких інструментів як іпотека та лізинг. Без цих документів, за словами глави Нацбанку, промисловцям точно ані на що розраховувати не варто. Також Нацбанк сподівається, що промисловці погодяться на пропозицію банкірів законодавчо розширити права кредиторів на вилучення майна, внесеного як застава неблагонадійними позичальниками. Окрім того, Сергій Тiгiпко виключає варіант підтримки експортерів промислової продукції за рахунок так званого адміністративного зниження курсу гривні.

Міністр промислової політики Анатолій М’ялиця в цих умовах НБУ не побачив нічого нереального, і заявив, що співпраця з Нацбанком тепер вийде на новий рівень. Чи дасть вона реальний результат, передбачити наразі складно. Досі тиск промисловців на держструктури з метою отримання дешевого кредитного ресурсу рідко закінчувався успіхом. Новий глава НБУ продемонстрував готовність до діалогу з галузями, які формують головний попит на українські кредити. І тепер багато що залежатиме від готовності промислового та банківського лобі об’єднати зусилля.