Шанс Тараса Чорновола
Заява депутата Тараса Чорновола про те, що він готовий стати свідком у «касетній справі» через те, що його розмову з Президентом, серед інших, нібито підслухав майор Мельниченко, безумовно, додала нових фарб скандалу і водночас дала привід зрозуміти, що син видатного українського політика сам не проти стати політиком більшого масштабу, ніж це уявлялося доти всім, хто його знав.
Привертає увагу насамперед сам факт готовності одного із героїв багатосерiйного скандалу особисто взяти участь у розслідуванні справи і допомогти виявити істину, тобто підтвердити або спростувати інформацію Мороза—Мельниченка — особливо на фоні заяв Генпрокурора про неможливість підслуховування розмов у кабінеті Президента. Бо ж досі жоден із фігурантів історії із підслуховуванням президентського кабінету не виявляв самостійного бажання пересвідчитись у автентичності записів. Час покаже, яку роль зіграє активна участь Тараса Чорновола у скандалі, яку він вирішив взяти не себе. Але вже зараз можна передбачити, що участь у справі людини, яка не є активним прибічником антикучмівської акції і водночас ні в чому не звинувачується жодною із сторін, дозволить за певних умов перевести напівістеричну атмосферу навколо загадкових касет на інший, більш серйозний і об’єктивний рівень.
Згадаймо, що рік тому ніхто не сприймав всерйоз Тараса Чорновола, який займався виданням далеко не видатного рухівського тижневика «Час» і не відігравав помітної ролі навіть у Народному Русі, не кажучи вже про більш високий політичний рівень. Збіг обставин (не до кінця з’ясований), який дозволив Тарасові переконливо перемогти на довиборах у Львові щедро профінансованого «Демсоюзом» Зиновія Кулика, на перший погляд, додав лише один голос рухівській фракції, що ні на що всерйоз не вплинуло. Та вже у перші місяці свого депутатства Чорновіл-молодший зробив ряд заяв, даючи інтерв’ю у пресі, які характеризували його як активного політика, який зовсім не збирається пасти задніх серед не дуже радикальних рухівців, що залишилось у партії Удовенка після рухівського розколу. Певні недоречності і помилки, яких молодий депутат припустився, роблячи перші кроки у великій політиці, викликали роздратування серед однопартійців, зайнятих пошуками у власному середовищі нового лідера. Як виявилось, роблячи помилки, Тарас Чорновіл намагався знайти собі місце далеко не в других рядах політики. Так, виступаючи на мітингу в Рівному з нагоди Дня незалежності, він заявив, що за рік в Україні не буде двох Рухів. Прогноз справдився досить швидко: Рухів стало три, хоча не виключено, що мався на увазі зворотний процес.
Тепер повернемося до можливої ролі Чорновола у «касетному скандалі». На фоні інертності, якщо не сказати більше, тих депутатів, що залишились у фракції НРУ, безпосередня участь людини із успадкованим іменем у центральній, як на сьогодні, політичній події свідчить про те, що Чорновіл відчув свій шанс зіграти самостійну роль. Бо якщо він розмовляв з Кучмою у його кабінеті і не був ні в чому звинувачений Мельниченком, то підтверджуючи факт розмови, депутат демонструє свою незалежність від двох таборів у протистоянні, яке наростає. Можливо, саме такого нейтрального і безпосередньо незацікавленого в скандалі свідка і не вистачало досі, аби вивести нарешті справу із морозівськими касетами на об’єктивний і неупереджений рівень. І у випадку, коли достовірність записів підтвердиться, і в тому разі, коли все це буде визнано навмисною маніпуляцією, Тарас Чорновіл залишиться у виграші. Бо якщо підтвердиться, що записані розмови справжні, депутат може висловити протест і навіть подати в суд за незаконне прослуховування своїх розмов, використане без його відома і не в його інтересах. Подібний варіант здатний зупинити на певному етапі потік мельниченківських звинувачень і перевести справу у нормальну, наскільки це у нас можливо, юридичну площину.
Не виключено, що сам Чорновіл має інші варіанти подальшої поведінки і тепер він нього самого залежить, чи стане участь у скандалі майданчиком для політичного злету молодого політика чи невдалою спробою зробити собі ім’я на чужому скандалі.
