Шедеври художників — знову на Батьківщині

Про повернення унікальної колекції «День» розповів громадськості першим, опублікувавши 19 лютого статтю голови Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через кордон Юрія Савчука. Тоді якраз тривала стадія перемовин з Галиною Горюн-Левицькою, колекціонеркою українського походження, громадянкою Канади. Щоб повернути на Батьківщину 119 картин видатних українських художників, вартість яких оцінюють у 850 тисяч доларів, Міністерству культури та туризму України знадобилося майже два роки. Стільки часу пішло не на умовляння колекціонерки, а на оформлення необхідних документів та переправлення цінностей через кордон. З боку Галини Горюн-Левицької якраз не було жодного спротиву, адже все життя вона відшукувала шедеври митців української діаспори ХХ століття, щоб згодом подарувати їх Україні. А нещодавно Президент України нагородив пані Галину орденом княгині Ольги ІІІ ступеня — за збереження української мистецько-культурної спадщини.

Нині полотна Василя Григоровича, Любослава Гуцалюка, Мирона Левицького (чоловіка пані Галини), Василя Хмелика та інших художників експонуються в Українському домі. Звідси виставка помандрує музеями України, а законним власником колекції став Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. Туди і буде передано цінності на постійне зберігання.

— Усі художники, чиї роботи нині повернуто на Батьківщину, так чи інакше починали працювати в Україні, але життя змусило їх покинути її та проявити свій талант за її межами, — зазначив генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Ігор Кожан. — Галина Горюн-Левицька збирала цю колекцію свідомо, це не були випадкові речі та випадкові автори. Вона збирала твори тих художників, які у 50-80-х роках були забороненими в Україні, а їхні імена було викреслено з мистецтвознавчої літератури. 1952 року з фондів Національного музею Львова було вилучено та знищено понад чотири тисячі творів відомих українських митців, серед них і тих, чиї доробки знову опинилися в Україні.

Загалом унікальна колекція представляє спадок 20-ти відомих художників України, які працювали в різних мистецьких течіях, техніках та темах (краєвиди, натюрморти, портрети). До найдавніших картин у колекції належить «Алушта. Крим», написана Василем Кричевським ще 1924 року. До рідкісних полотен фахівці зараховують і картину Якова Гніздовського «Квітка» (1974 рік). Усі ці митці працювали і здобували фахове визнання у Європі, Південній та Північній Америці, Австралії, але своєрідним центром колекції стали картини Мирона Левицького — в Україну привезено 77 його робіт.

— Найвідомішою роботою Мирона Левицького вважається праця «Бики при заході сонця» 1960 року, виконана вже в Торонто. Картина наслідувала одну з художніх композицій, яка принесла художнику визнання та успіх на виставці у галереї «Рор Вольмар» у Парижі. Не можна не згадати широко відому «Богородицю», яку зараховують до шедеврів творчості Левицького та сучасного українського іконопису, — розповів голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Юрій Савчук. — Взагалі Галина Горюн-Левицька купувала праці українців, і тільки те, що їй подобалося. Першим кроком до повернення колекції в Україну стало видання «Збірки Галини Горюн-Левицької» у 2006 році. Саме з нього ми вперше дізналися про існування такої колекції. Після цього була поїздка до Канади для особистого знайомства з меценаткою, але якби не любов пані Галини до своєї малої Батьківщини, яку вона покинула ще у 18 років, нам би нічого не вдалося.