Школа з телевізора

Другий тиждень українських учнів навчають з екранів телевізора через онлайн-школу, організовану Офісом Президента. Це схоже на репетицію дистанційного навчання в масштабах усієї країни. Адже донедавна така форма здобуття освіти розглядалася як альтернативна поруч із традиційною шкільною. Та ніколи ще освітяни не переходили на віддалену роботу з учнями в обов’язковій формі.

Тож у «Всеукраїнській школі онлайн» накопичилося чимало власних недоліків та переваг. Відзняті відеоуроки уже запам’яталися «ляпами» про білих ведмедів із Антарктиди, Лівонською війною та прогалинами з відніманням двоцифрових чисел. Зі свіжого — урок з фізики для 11 класу, який провів старший науковий співробітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України Володимир Сіпій, розкритикував учений із Інституту фізики НАН Анатолій Негрійко. Його резюме — задачі розв’язані з грубими помилками, оскільки лектор не розуміється у використаній термінології. Вочевидь, на цьому перелік учительських помилок не завершиться.

«ПОЛІТИКИ ВИКОРИСТАЛИ ОНЛАЙН-ШКОЛУ ДЛЯ СВОГО ПІАРУ»

До слова, вести уроки в онлайн-школі запросили нібито 40 найкращих учителів із усієї країни. Як їх відбирали, невідомо. Так само незрозуміло, яким чином у проєкті засвітилися представники партії більшості — «Слуги народів» та «кварталівці»? Їхня поява в онлайн-школі викликала не менше запитань, аніж освітянські прогалини.

Олена Зеленська на уроці української мови для 5 класу, актор-комік Гарік Бірча на уроці геометрії для одинадцятикласників і нардеп від «Слуги народу» Олександр Скічко на уроці хімії для 7 класу — цих героїв знаходимо за якихось півгодини перегляду, як кажуть, по діагоналі відеороликів із «Всеукраїнської школи онлайн». Також до проєкту долучилися актори-«кварталівці». На щастя, «зірки» з’явилися в онлайн-школі у ролі учнів. Проте для чого на уроках з’являються політики та люди, пов’язані з чинним Президентом? Чи це кумири підлітків? Чи їх такими хочуть зробити? Може, це новий спосіб підвищити політичний рейтинг?

Якби на уроки з природничих дисциплін запросили фахових науковців, а на уроки з української мови — співробітників Інституту мовознавства імені О. О. Потебні, певно, рівень дискусії «учитель-учень» вийшов би значно якіснішим. Так, це потребує більшого часу та підготовки, проте відеоуроки транслюються на всю Україну, їх щодня переглядають тисячі учнів, тож і якість продукту має бути відповідна.

«Сам проєкт та ідея хороші. Я знаю, що пояснення, які дають учителі, досить прості й зрозумілі, вони подобаються дітям, — наголошує виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана РОМАНЮК. — Але не змогли утриматися політики, щоб не використати онлайн-школу для свого піару. Те, що ми побачили серед «знаменитостей» депутатів від лише однієї політичної сили, представників, близьких до Президента, неприпустимо. Це порушує як мінімум етичні стандарти. Я розумію, що це робилося дуже швидко, але є діти, які просто змушені дивитися ці телеуроки. Фактично вони вимушені переглядати політично заангажовану інформацію. Діти не мають бути пов’язані з політикою. Це ж не прямий ефір. Не кажучи про те, що ці уроки почали показувати на проросійських каналах, які не раз були помічені в поширенні мови ворожнечі, у виправданні російської агресії, і з цього приводу Нацрада виносила їм попередження. Фактично уроки поставили у політичні рамки. Я б хотіла, щоби МОН на це відреагував».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ПЛЮСИ ТА МІНУСИ ШКОЛИ В ТЕЛЕВІЗОРІ

Міністерство освіти і науки таки відреагувало на критику телешколи. Щоправда, чиновники попросили українців не закидати камінням осоромлених вчителів. Це зрозуміло, педагоги опинилися в нових для них умовах роботи. Замість звичного уроку в класі з дітьми мусять пояснювати матеріал на камери. Але можна бодай переглянути перед запуском в ефір презентацію до уроку.

З іншого боку, школа в онлайн-форматі розкрила одним махом усі недоліки середньої освіти. По-перше, якість кадрів. Через непрестижність учительської праці до педуніверситетів поступали далеко не найкращі учні шкіл. Відповідно, що знають, те й розповідають дітям. По-друге, урок будують на основі освітніх програм, затверджених ще 2013 року за часів міністра Дмитра Табачника. За один урок учитель має скомпонувати максимум інформації, одна тема швидко змінює іншу, повторів та повернення до погано засвоєного учнями матеріалу не передбачено. Ще додайте якість підручників та умови навчання у школах, які роками не бачили повноцінного фінансування. А тепер підсумки такого розвитку освіти бачить країна з екранів телевізора. Щоправда, відеозйомки здійснюються у приватній школі, що трохи спотворює реальну картинку.

«Я не перебільшував би значимості цього проєкту, оскільки чимало шкіл ним не користуються. Приміром, гімназії чи ліцеї обласних центрів вважають викладений матеріал заслабким для своїх учнів. У нашій школі 100% учителів щоденно за розкладом занять другого семестру викладають уроки на платформі Google Classroom. У цих уроках можуть міститися відео, текстівка, поради, тести, виставлення оцінок, — розповів директор Фінансового ліцею міста Києва Юрій ШУКЕВИЧ. — Дехто засвоїв відзняті в онлайн-школі теми кілька тижнів тому, тож «Всеукраїнську школу онлайн» можуть використовувати лише для повторення матеріалу. З іншого боку, для шкіл без інтернету чи із сільської місцевості це залишається чи не єдиним варіантом, щоб хоч якось налагодити дистанційне навчання».

Володар премії Global teacher prize Ukraine-2017, учитель фізики та астрономії Чернівецького міського ліцею №1 Пауль ПШЕНІЧКА також вважає: хоч би як гарно готувалися телеуроки, недолік телевізійного навчання загалом — це відсутність зворотного зв’язку. На його думку, дитина, котра хоче вчитися, природно має бажання запитати про щось свого учителя. Телебачення такої можливості не передбачає.

«Такі телешколи корисні та цікаві. Якщо збирають кращих учителів, то діти, батьки й учителі можуть подивитися на зразок хорошої роботи. До речі, мою кандидатуру теж розглядали, та оскільки я зараз у горах, питання відпало само по собі, — продовжив Пауль Францович. — Не думаю, що це приживеться у нас: канали мають свої проблеми, і це коштує грошей. Але подібний формат навчання можна влаштовувати час від часу. Може, МОН зробить окремий канал аналогічно до освітніх програм на Бі-Бі-Сі. Та якби все було так просто з телевізійними уроками, то і вчителів не треба було б, і шкіл взагалі. Проте така система не дуже ефективна саме через відсутність зворотного зв’язку».

ЗА ЧИЙ КОШТ ВІДЗНЯТА ТЕЛЕШКОЛА?

Попри заклик Міносвіти утриматися від критики проєкту, навряд чи цього вдасться уникнути. Тим паче, що поява казусних моментів на телеекранах викликає інше запитання: хто знімає цей телепродукт і у скільки він обійшовся державному бюджету?

На сайті Міністерства освіти і науки йдеться, що проєкт готується спільно з Офісом Президента і ГО «Освіторія». Зйомки відбуваються в Новопечерській школі, яку заснувала «Освіторія» та її керівниця Зоя Литвин. Про фінансування не говорить жоден із організаторів проєкту.

Дещо прояснила це питання генеральний директор директорату внутрішньої та гуманітарної політики ОП Вероніка СЕЛЕГА. У коментарях ЗМІ вона відзначила, що виробництво онлайн-уроків здійснюється за участю фахівців каналів СТБ, «1+1», «Новий канал», «Інтер», ICTV, «Україна», студії «Квартал 95», студії «Мамахохотала» та інших. Проте школа — це не кіно. Хай би хто був організатором знімального процесу, від цього не повинна потерпати якість навчання. В освіті й без того проблем вистачає.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

«Основна претензія має бути саме до організаторів дійства — Офісу Президента»

Антон СЕНЕНКО, науковець:

«Теза перша: прошу вас, не висміюйте всіх учителів та всю шкільну систему. І ось чому: організатор усього цього дійства — ОП. У період кризи люди не піднімаються до рівня своїх очікувань, а падають до рівня своєї компетентності. Якщо конкурс на те, щоб начитувати матеріал онлайн, проводився так само, як усі інші конкурси на всі інші смачні посади в країні, — то це точно не показник, що всюди в державі отаке. Це показник якості нашого ОП, який набирає підрядників на виконання завдань. Лектори можуть помилятися. Це нормально. Тим паче — на камеру. Тим паче — без підготовки. Тому всі ляпи «наживо» можна пробачити... Основна претензія має бути саме до організаторів цього дійства, бо це ж таки записаний матеріал, що має бути перевірений експертами. Прорецензований. І в разі виявлення помилок повернутий на доопрацювання. Хто підбирав експертів? ОП?

Теза друга, основна: будь ласка, скажіть мені, скільки коштував цей проєкт державному бюджету України? Я сумніваюся, що це волонтерство і три копійки. Чому запитую? Якби помилки були різнопланові та одиночні — зрозуміти можна. Але тут просто система. Система не працює. Наслідки цього всього жахливі: принижені на всю країну конкретні вчителі, які, ще раз, можуть і мають право на помилки, обмовки тощо; принижена на всю країну професія вчителя, яка і так нижче від плінтуса... І це марнування цінних державних ресурсів у часи скрути».