Школу відстояли
Батьки довели необхідність україномовного закладу в Донецьку. Чи зупинить це негативну тенденцію в усьому регіоні?
Позавчора батьківський комітет Донецької школи №136 святкував перемогу — їм вдалося відстояти свій навчальний заклад. «День» уже писав, що в регіоні заплановано закрити 26 навчальних закладів у рамках «Регіональної дорожньої карти з оптимізації мережі бюджетних установ і витрат місцевих бюджетів на їх утримання». Це викликало затятий опір батьків, які організували акцію протесту, писали листи та звернення до місцевих управлінь освіти. І виявилося, недаремно. Закриття школі більше не загрожує. Принаймні так пообіцяв батькам голова Будьонівської районної ради в Донецьку Віктор Карцев, який зустрічався з ними на загальношкільних зборах 22 лютого. За його словами, набір першачків та десятикласників на наступний навчальний рік таки буде. Це означає, що школа має можливість працювати і надалі. Також голова райради пообіцяв найближчими днями видати розпорядження райвно про повноцінне функціонування української школи №136 у новому 2011—2012 навчальному році.
Батьки майже 600 школярів, які навчаються у ЗОШ №136, сприйняли ці новини як друге народження школи. Однак поки що врятована від закриття одна з 26 шкіл. Наразі Віктор Янукович звернувся до прем’єр-міністра України Миколи Азарова і міністра освіти та науки, молоді та спорту Дмитра Табачника з вимогою надати йому вичерпну інформацію щодо ситуації, яка склалася із закриттям україномовних шкіл у деяких регіонах держави. На пошуки аргументів та пояснень Президент дав декілька днів. Адже питання лишається болючим і для Луганської області, де батьки однієї зі шкіл оголосили про голодування. Воно триває і нині. Натомість батьківський комітет школи №136 сподівається, що більше їм не доведеться повертатися до проблеми закриття навчального закладу. Чому — «День» запитав одну з активних учасниць батьківського комітету Оксану НЕЧИПОРЕНКО.
— Пані Оксано, батькам вдалося відстояти школу. Які аргументи, на вашу думку, вплинули на вердикт районної ради?
— Представники місцевих органів влади переконалися, що до школи, дійсно, подано багато заяв батьків з проханням прийняти на навчання їхніх дітей в перші і десяті класи. Віктору Карцеву батьки передали особисто до рук 54 заяви батьків до десятого класу, і він запевнив, що всі учні будуть прийняті до цього навчального закладу. Також ми звернулися за допомогою до заступника голови Донецької обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Марії Олійник, яка підказувала нам, куди писати, які кроки робити, щоб домогтися свого.
Спочатку ми писали листи в місцеві органи влади, але на наші запити ми й досі не одержали письмових відповідей. У листах ми запитували, чому школу майбутнього першокласника закрили, чи існує для цього наказ. Як ми з’ясували у ході чергового зібрання, такий наказ був, але згодом його анулювали. Вимагаючи пояснень, чому нашу школу мають закрити, ми чули різні версії. Одна з них — школа в аварійному стані. Нібито існує певна комісія, яка довела аварійність будинку. Але потім з’явилася інша комісія, яка довела зовсім протилежне. Також ми організували акцію протесту, постійно давали про себе знати. Якби ми не зробили такого розголосу, то все було б інакше. Бо нам з самого початку сказали, що школа закривається. Коли ми зверталися за поясненнями до директора, то чули, що школа потрапила під програму «оптимізації». Був випадок, коли в одну із субот наша вчителька (зараз моя дитина вчиться у другому класі) повела дітей на уроки у 120-ту школу, хоча працює ще тут. Ми склали акт, що школа закрита і дітей не пустили на заняття. На що почули відповідь від райради, що всі наші протести — це спектакль. Хоча вчителям на педраді говорили, що з 1 вересня школа не працюватиме, тому шукайте собі роботу.
— Якою ви бачите реальну перспективу для вашої школи та інших навчальних закладів, які також підпадають під оптимізацію?
— Думаю, наш навчальний заклад закривати більше не будуть. Якщо взяти ту саму оптимізацію, то в цій програмі сказано, що під неї підпадає школа, яка має наповненість 30%, а наш заклад наповнений на 95%. Владі потрібне було приміщення, щоб здати його в оренду, бо старий будинок ніхто орендувати не буде. А наша школа тільки після капітального ремонту. І робили його частково за кошти батьків, спонсорів, були певні виділення із міського бюджету. Щодо інших шкіл, то якщо у батьків буде страх відстоювати права своїх дітей, ситуація буде гальмуватися. Доки тема актуальна, доки цим цікавиться громадськість, треба користуватися моментом і відстоювати свої школи до останнього.
— Які ви бачите переваги, що ваші діти вчаться саме в україномовному навчальному закладі?
— У подальшому вся документація по роботі буде українською, усі навчальні заклади ведуть навчання українською. Дитині перейти з російської на українську буде дуже тяжко. А з української на російську — простіше, тим більше, що наш регіон російськомовний, і діти паралельно знають дві мови. У будь-якому випадку дитині буде легше. Я знаю людей, які зараз вчать курси «Ділова мова», він їм не дається ніяк. Дитині ж із першого класу набагато простіше вивчити мову. Про майбутнє своїх дітей думають багато батьків. Тому привозять сюди дітей на навчання з інших районів міста. У нас і школа заповнена тільки через те, що вона україномовна.