Шварценеггер продовжує і програє

I десять років не минуло (хоча, минуло навіть більше), як сталося те, чого майже не чекали. Старий Арні знову запрацював своїми сталевими м’язами. У прокат вийшов «Термінатор-3».

Про те, що продовження саги про доблесного робота готується, заговорили не так давно. Причина цілком очевидна — у другому «Термінаторі» всі крапки над «і» начебто було розставлено. Мати й син Коннори, разом із добрим Термінатором перемогли Термінатора зловісного, настирливу металеву ляльку моделі «Т-1000». Розчинили гада в казані з киплячим чавуном та й по всьому. І кинули туди ж чіпи, від яких могло статися повстання машин. І самого Шварценеггера слідом занурили. І таємну лабораторію висадили. Наша взяла, кінець фільму, щасливий кінець, людство врятоване. Живи та радій! Аж ні!

Давно помічено, що шоу-бізнес (а саме за цією галуззю, а не за галуззю, припустімо, кіномистецтва у нас проходить вся «Термінаторіада») — сила набагато більш могутня, ніж будь-які матриці з робокопами разом узятими. І якщо ринок розваг починає виділяти аромат потенційного прибутку, то шоу-бізнес, як розпалений березневий кіт, не зможе утриматися від виштовхування в маси чергової крупнобюджетної дрібнички. Нехай навіть нову цяцьку зроблено з похованих, зношених і нікому не потрібних останків старих іграшок — бажання, відома річ, гірше неволі.

Так і з «Термінаторами». Чиясь мудра голова у відділі маркетингу, який заховався в преріях Голлівуду, очевидно, гадає, що на хвилі чергового захоплення комп’ютерами, Iнтернетом і віртуальною реальністю третя картина про боротьбу роботів із людьми піде на «ура». І все закрутилося...

Результат можна було побачити минулого уїк-енду. Звичайно, після остаточного «з’ясування» в попередньому фільмі потрібно було починати все спочатку, пропонувати щось більш круте. Творці «Термінатора-3» розв’язку знайшли. Вони вирішили замучити людство до кінця. Тобто атомну війну таки влаштували, бо інакше — що там цікавого. Акторка, яка грала матір Джона Коннора, брати участь у продовженні робототехнічного балагана відмовилася — тому сценаристи від нещасної жінки позбулися за допомогою лейкемії. Самому Джонні влаштували і геть зовсім веселе життя, зробивши його (мабуть, на грунті запаморочення від успіхів) жебраком, алкоголіком і наркоманом. Щоправда, неясно, як доволі сильно пошарпаний молодець зможе виконувати функції вождя антикібернетичного опору, але це вже — деталі. Для більших веселощів ворожого кіборга втілили в образ довгоногої красуні зі стервозним личком. Тут, проте, також дивна річ — зла роботеса не може розтектися підлогою і потім прикольно з неї ерегуватися. Вона, бачите, якогось біса виконана на жорсткому каркасі, її можна розламати й підірвати, на відміну від медузистого Т-1000. А, ось! Ще виявилося, що в Джона Коннора була однокласниця, звичайно ж, таємно в нього закохана, у якої (ось який збіг!) тато — велика шишка в Пентагоні, і він якраз займається таємною комп’ютерною зброєю. І в фатальний момент саме він вмикає підлу систему «Скайнет», яка швиденько завдає ядерного удару по людству. Ракети стартують і вибухають беззвучно, під заспокійливу музичку. Та що тут такого? Ну, загинуло три мільярди землян — так зате ж скільки людей буде забезпечено роботою на зйомках четвертої частини, де подружжя Коннор на руїнах цивілізації дасть прочухана знахабнілим залізякам! І без Арні, зрозуміла річ, не обійдеться...

Загалом і в цілому іноді навіть смішно. А перегони і перестрілки тут більш захоплюючі, ніж у тій же «Матриці-2». Шварцнеггера на повен зріст, при яскравому освітленні, з оголеним торсом уже не показують — зносився наш робот, нагуляв жирку на хвилі успіху. Що поробиш, за все треба платити.

Але тішить нас слабка надія, що остаточний фінал таки близький, і п’ятому «Термінаторові» вже ніколи не стріляти зі свого великого кулемета.