Сльозоточивий газ
Принаймні представлені вчора парламенту урядові роз’яснення (озвучені міністром палива й енергетики Віталієм Гайдуком за мовчазної підтримки першого віце-прем’єр-міністра Олега Дубини) уявляються малопереконливими. Гайдук запевнив народних депутатів, що до розробки техніко-економічного обгрунтування створення консорціуму з управління газотранспортною системою (ГТС) порядок її функціонування не зміниться. «До цього нічого з ГТС не станеться, не зміняться відносини НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром», не зміниться обсяг платежів до бюджету», — заколисував Віталій Анатолійович опонентів, стурбованих таємничими, та все ж просоченими у пресу невтішними висновками Мінфіну про величезні втрати бюджету. За повідомленням Інтерфакс-Україна, прямі надходження до держбюджету (податок на прибуток, ПДВ та рентна плата за транзит газу) після створення консорціуму скоротяться приблизно на 6 млрд. грн. Крім цього, додатково буде потрібно близько 2 млрд. грн. для компенсації ціни газу для населення (якому сьогодні реалізують «транзитний» газ за фіксованою ціною 170 грн. за 1 тис. кубометрів при ринковій ціні близько 350 грн. за 1 тис. кубометрів). А що буде з Україною, її бюджетом та ГТС після ТЕО? Напевно, про це ще не знає і сам міністр...
Чи можна вважати виходом із ситуації пропозицію Гайдука відмінити рентні платежі за видобуток вуглеводнів і перетворити їх на консолідований податок? Ось якби довели, що зі створенням консорціуму цей податок істотно перевищить усі колишні заплановані та практично не виконувані бюджетні платежі «газового сектора»... Проте відповідних розрахунків у природі ще, мабуть, не існує. Не випадково голова комітету Верховної Ради з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Андрій Клюєв, який до початку «консорціумної» дискусії виступав з оптимістичними стосовно цього нововведення заявами, дещо змінив орієнтацію і зміг тільки пообіцяти, що парламент розгляне це питання після того, як документ (міжурядова угода та корпоративний договір) буде наповнено змістом. «До розробки ТЕО консорціуму ми з вами не зможемо конкретно ні про що говорити», — засмутив він представників уряду.
Цікаво, що у російської сторони, схоже, поки не виникає особливих проблем із суспільним сприйняттям останніх українсько- російських газових угод. Посол Росії в Україні Віктор Черномирдін навіть передбачає, що яких-небудь «накладок» у цьому не буде. Щоправда, він упевнений, що навколо діяльності майбутнього консорціуму буде багато розмов. «Любителів подискутувати багато, але йдеться про серйозну роботу», — стверджує Віктор Степанович, якого справедливо вважають одним із видатних фахівців газової промисловості колишнього Союзу та Росії. Запам’ятаємо його прогноз: створення консорціуму «вигідне й Україні» — й особливо сполучник «й», що додає цьому експертному висловлюванню особливого звучання.
Тим часом у «постдоговірних» коментарях російської сторони відчувається набагато більше розкутості, ніж в української. І це, мабуть, має під собою певні підстави. Причому зовсім не обов’язково у вигляді розхитаної державної дисципліни чи зайвої балакучості. Так, високопоставлене обізнане джерело в уряді РФ повідомило московському Інтерфаксу таємну (для українських ЗМІ) інформацію про суть принципу паритетності при створенні консорціуму. Виявляється, це означає, що у випадку, якщо які-небудь європейські газові компанії побажають вступити до нього, то Москва і Київ поступатимуться їм однаковим відсотком своєї частки. «Що стосується претендентів із європейських газових компаній на включення до складу міжнародного консорціуму, то претендентом номер один є німецький «Рургаз», — сказало джерело, забувши при цьому додати, що ця компанія одночасно є ще й власником «Газпрому», тоді як і в його сейфах зберігається чимало акцій німецьких газових компаній. З урахуванням цього принцип паритетності в очах проникливого читача може розтанути, як дим із газової котельні. Проте «наше джерело» цього і не приховувало. За його твердженням, заява українських офіційних осіб про те, що Україні належатиме контрольний пакет акцій у створюваному консорціумі, не більше ніж риторика. «Чим швидше втихне ця риторика, викликана внутрішньополітичною ситуацією в Україні, тим більше вдасться зробити технічної роботи з реалізації досягнутих угод», — оптимістично сказав співрозмовник агентства, виймаючи з-за спини «антириторичну палицю», на якій можна прочитати відтворену все тим же агентством цинічну погрозу: «Підписання російсько-українських угод про створення міжнародного газотранспортного консорціуму не означає, що Росія відмовляється від альтернативних маршрутів поставок газу в Європу». «Всі яйця в один кошик ніхто складати не має наміру», — пояснив високопоставлений чиновник російського уряду. На його думку, багато в чому вирішення цього питання залежатиме від реалізації досягнутих російсько-українських домовленостей. Зокрема, чи «буде економіка цього проекту прозорою та позитивною, а також наскільки нормативні документи гарантуватимуть нам позбавлення від ризиків власної участі в консорціумі», — сказало джерело і зазначило, що проекти, які нині реалізовують з розширення шляхів поставок газу в Європу, «ніхто з рахунку не скидає».
Тим часом імовірний учасник міжнародного газотранспортного консорціуму, німецька компанія «Рургаз» вітає підписання документів про його створення та чекає узгодження технічних питань проекту. Прес-секретар «Рургазу» Хайнер Гарбе вважає, що перш ніж його компанія конкретизує свою участь у консорціумі, політики повинні вирішити всі правові та технічні питання, пов’язані з реалізацією проекту, повідомляє радіо «Свобода». Коли в середині липня канцлер Німеччини Герхард Шредер під час зустрічі у Петербурзі з президентами Росії та України приєднався до їхньої заяви про створенню консорціуму, голова правління «Рургазу» (компанія має 5% російського «Газпрому») Буркгард Бергманн дисципліновано заявив, що його компанія «готова взяти участь у цьому надзвичайно важливому проекті». «Звичайно, ми зацікавлені в участі в цьому консорціумі, але поки нічого не відомо», — заявив у вівторок «Дню» офіційний представник компанії Хейнер Гарбе і назвав угоду «суто політичною справою», — повідомляють Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День» та Нільс КРАЙМАЙЄР. На їхнє прохання Александер РАР (Німецьке товариство зовнішньої політики) прокоментував ситуацію із тимчасовою затримкою вступу до консорціуму німецьких учасників:
«Рургаз» більше залежить від «Газпрому», ніж «Газпром» від «Рургазу». «Газпром» може знайти собі партнерів на всьому європейському ринку, а ось «Рургаз» торгує російським газом, тому ця компанія зробить усе для того, щоб не зіпсувати свої конструктивні відносини з «Газпромом». Вичікувальна позиція «Рургазу» пояснюється тим, що компанія в принципі дотримуватиметься політики «Газпрому».
Це ще один аргумент до питання про паритетність. Виявляється, і його треба обчислювати з урахуванням усіх чинників. Адже для України важливо зрештою не пустити сльозу, як іноді у нас буває...
