Смак безкоштовного сиру

На сьогоднішній день від офіційних коментарів МОЗ відмовляється, мотивуючи це тим, що вони потребують тайм-ауту для того, щоб обговорити рішення суду у вузькому колі професіоналів. Але їхнє обурення приховати складно, і тому свою точку зору вони тет-а-тет уже висловлюють. Насамперед, невдоволення викликає відсутність дефініцій «медпослуга» та «меддопомога». Дехто вважає, що останнє можна застосувати тільки до пацієнта, якого у прямому значенні слова можна назвати хворим, тобто поставити діагноз (переважно це 70% випадків візитів до лікаря). Тоді незрозумілим стає у даному контексті визначення обов’язкового щеплення дітям, скажімо, від дифтерії, кору та реакція Манту, адже це профілактика, а не лікування.

До речі, це може послугувати поштовхом до виникнення нового способу економії. Перед тим як піти до лікаря, краще зайвий раз подумати: чи не занадто дорого це обійдеться. Набагато «вигідніше» буде почекати до того моменту, коли почнеться загострення, ніж запобiгти його виникненню.

Є, щоправда, ще одна точка зору на медичні послуги та допомогу. Наприклад, завідувач відділу інфаркту міокарда Інституту кардіології імені Стражеско Валентин Шумаков вважає, що навіть лікування ревматизму не належить до сфери медичної допомоги, оскільки у цьому випадку відсутність лікарського втручання не коштуватиме людині життя.

Словом, не схоже, що фактично щось зміниться після рішення суду. Якщо ліквідуються лікарняні каси й інші «офіційні» внески, то медикаменти не з’являться за помахом чарівної палички, і знову-таки доведеться пацієнтам купувати їх самостійно, але тільки порушуючи закон. У лікарнях районних центрів і сіл державне фінансування одного ліжка на день становить 10—14 копійок, решта лягає на плечі місцевих бюджетів. Асигнування держбюджету на медицину можуть лише так-сяк покривати зарплату медичним працівникам та комунальні послуги. Передбачалося, що рятувальну функцію візьме на себе загальнообов’язкове соціальне медичне страхування. Але рішення Конституційного Суду може й цьому перешкодити. Зі слів завідувача комітету ВР із питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Володимира Рудого, рішення суперечить паритетному розподілу платежів за медицину. Адже у законопроекті, який прийняв у другому читанні парламент минулого скликання, зазначалося, що відраховувати гроші до Фонду будуть пополам роботодавець та найманий працівник. Якщо ж такий варіант буде неконституційним, то додатковий податковий прес на роботодавців викличе з їхнього боку хвилю невдоволення. «Якщо ми платимо податки, на підставі яких формується держбюджет, та в його рамках розподіляються кошти, зокрема, на медицину, то хіба це безкоштовна медицина?» — говорить В. Рудий. На його думку, якби існувала цільова виплата, то якість медичного обслуговування покращилася б у декілька разів. Договори, укладені між Фондом та провайдерами медичних послуг, сприяли б контролю за розподілом коштів у кожній лікувальній установі. Вони ж, у свою чергу, стали б повноцінними суб’єктами господарської діяльності.