Спадок від Леопольда Ященка

У Києві на 87-му році життя відійшов у Вічність відомий український музикознавець, фольклорист, диригент, композитор і дисидент Л. І. Ященко.

— Леопольд Іванович був перш за все патріотом України і непересічною творчою особистістю, — наголосив голова Національної спілки композиторів України Ігор Щербаков. Як фольклорист він зібрав, а потім на початку 1960-х років видав монографію «Українське народне багатоголосся». У фундаментальній праці зробив теоретичний аналіз структурних форм та виконавських принципів народного багатоголосся і професійного пісенно-хорового мистецтва. 1969 року Ященко створив хор «Гомін». Активно відроджував у Києві український календарний фольклор, народні звичаї та свята. Разом зі співаками виступав на площах столиці, схилах Дніпра, популяризував патріотичні пісні — козацькі, стрілецькі, повстанські, а також пісні-гімни, заборонені за часів СРСР. Його концерти просто неба не подобалися тодішнім можновладцям. Киянам маестро запам’ятався ще й тим, що грав на сопілці в метрополітені... 28 вересня 1971 року Леопольда Івановича виключили зі Спілки композиторів України з формулюванням за «ідейні помилки, припущені в керівництві хором» і затаврували як «націоналіста». 1989 року Ященка поновили в Спілці композиторів України, а хор «Гомін» першим у Києві публічно виконав національний гімн «Ще не вмерла Україна».

Завдяки Леопольдові Івановичу наприкінці 1990-х у Києві було зареєстровано громадське об’єднання: Клуб шанувальників народної пісні «Гомін». У його складі під орудою Ященка працюють: хор «Гомін», ансамбль «Криниця», чоловічий гурт «Козаки» та гурт музик «Родина Вербовецьких».

2 квітня серце Леопольда Івановича зупинилося, але нам у спадок він залишив українські пісні, які є безцінним скарбом, що його він з любов’ю збирав впродовж усього свого життя.