«Спокуса» з гумором

Фестиваль глиняної скульптури Artgila проводиться з 2000 року — у невеличкому південнофранцузькому містечку з фонетично незвичною і романтичною назвою Ромазеєр-Лубе, що знаходиться за 600 км на південь від Парижа — майже на кордоні з Іспанією. У цьому регіоні землю повила глина, що не дозволяє місцевим мешканцями займатися землеробством, зате сприяло побудові заводу, який виробляє черепицю — «вбрання» чи не для всіх дахів Франції. Існує тут і декоративне глиняне мистецтво у народному стилі — аналог української Опішні.

Фестиваль глиняної скульптури Artgila покликаний розвивати місцеве керамічне мистецтво, підіймати його рівень, заохочувати художників до продукування якісних творчих об’єктів. Фестиваль був ідеєю відомого художника Бернара Праса, який він невипадково заснував саме у рідному йому місті Ромазеєр-Лубе.

Уперше митці з України потрапили на цей фестиваль у 2006 році — тоді він проводився всьоме. Нашу країну тоді представляли Іван Бобков і Марк Галенко. Вони ж забрали дві основні нагороди фестивалю — гран-прі і золоту медаль відповідно. Зацікавившись українськими художниками, цього року французи вже запросили цілу делегацію, оголосивши українців почесними гостями. Наша держава поряд із Францією, Іспанією, Андоррою і Габоном, була представлена аж сімома художниками: Надією і Сергієм Козаками, Неллі Ісуповою, Марком Галенком, Андрієм Ільїським, Борисом Даниловим, Галиною Яковенко.

— Відбір українських учасників проводила одна з організаторів фестивалю — пані Шанталь. Для цього вона спеціально приїздила до Києва восени 2006 року, ходила по майстернях і відбирала тих художників, які їй подобаються, — розповідає учасниця фестивалю Надія Козак. — Ми, представники України, перебували у Франції протягом десяти днів. Перші сім днів у нас була культурна програма, екскурсії на завод королівської порцеляни, у музей порцеляни і кераміки, прийом у місцевій мерії, ще три дні — на виготовлення конкурсних робіт.

Згідно з умовами конкурсу, робота повинна бути виконана протягом трьох днів з місцевої глини. Тема була означена організаторами заздалегідь — сім гріхів.

Робота Сергія і Надії Козаків «Спокуса», не позбавлена національних мотивів, іронії й їхнього власного творчого почерку, завоювала спершу прихильність журі, і потім, як наслідок — гран-прі. Ще одна українська художниця Неллі Ісупова отримала «срібло». Словом, вдруге Україна поспіль забрала левову частину призових місць.

— Ми використовували власну техніку. Вона відрізнялася від решти конкурсантів. Усі робили ліплені роботи, а для нашої ми використали гончарний метод, працювали за допомогою гончарського кола. Спершу ми робимо гончарні деталі, а потім — зліплюємо їх у скульптуру, — описує Надія Козак.

— Усі ходили і спостерігали за нами, за нашою роботою. Журі сподобалася наша робота, бо вона була українською, гончарною, досить декоративною, ще і з гумором. Наша роботи як раз цим і вирізнялася, — вважає Сергій Козак. — Ще у 2006 році французи відкрили для себе Україну, ми їм справді цікаві. І хоча ми зазвичай не працюємо у народній тематиці, наша робота свідомо створювалася саме такою — з народними мотивами.

Надія та Сергій Козаки розповідають про дуже хороший прийом з боку французів, про український вечір — з борщем і народними піснями і спеціально створеною експозицією, що мала презентувати Україну — спеціально привезеними роботами художників, вишитими рушниками, писанками.

— На жаль, щоб створити кращу експозицію, спонсорів в Україні не знайшлося... Хоча ми шукали, і Міністерство культури було повідомлене, але ніхто не відреагував. Що самі змогли — те зробили, — констатує Сергій Козак.