Стартує співоча олімпіада
З 14 по 23 жовтня у Києві пройде II Міжнародний конкурс вокалістів ім. Бориса Гмирі
На участь у цьому престижному творчому змаганні до оргкомітету конкурсу надіслано близько шістдесяти заявок. Журі очолить відомий український співак-бас Валентин Пивоваров, який спеціально приїде до Києва зі Словенії. Слід зазначити, що Гмирівський конкурс розширює культурні зв’язки між різними країнами, увічнює пам’ять легендарного співака і допомагає розкрити свій талант молоді. Один із членів суддівської команди, знаменитий оперний співак і педагог із Болгарії Нікола Гюзелєв, якого кияни зі стажем запам’ятали за гастролями в нашій столиці наприкінці 80-х років, зізнається, що лекції Гмирі він запам’ятав на все життя... Зустріч із Борисом Романовичем стала знаковою в його долі та вплинула на вибір між професією художника (Гюзелєв закінчив Софійську художню академію) та співака. «Я був одним із наймолодших виконавців ролі царя Бориса (в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського). На відміну від багатьох вокалістів, співав прощальні слова Бориса точнісінько так само, як їх написав композитор і виконував Гмиря»...
— Борис Романович залишив по собі величезну спадщину — в нього вдома лише в записах зберігається 1 200 творів, статті, щоденники, нотні зошити з його виправленнями й зауваженнями, — розповіла «Дню» президент Фонду Бориса Гмирі Ганна Принц. — Борис Романович багато працював, але був бідний — як Моцарт, як Шевченко. Хоч у колишньому СРСР лише за реалізацію його платівок на внутрішньому ринку держава мала прибуток близько 1,5 мільярда рублів. Ще за житті артиста голос співака звучав із 200 платівок, виданих накладом від 100 до 600 тисяч. Незважаючи на величезну популярність, Борис Романович був небагатою людиною, але він залишив Україні величезну творчу спадщину. Наш Фонд Бориса Гмирі створений на базі спадщини співака — вокальної й епістолярної...
Упродовж тривалого часу Ганна Принц була «асистентом» Віри Августівни (другої дружини Гмирі), а коли та захворіла і майже десять років була фактично прикута до ліжка, взяла на себе нелегкий тягар. «Постійно консультувалася з дружиною співака, бо я не музикознавець, а вчений-економіст, — продовжує Г. Принц. — Щоправда, Віра Августівна сама була фізіологом, та й Борис Романович мав першу освіту інженера... Кохання Бориса Романовича й Віри Августівни можна порівняти з коханням таких знаменитих людей, як Чюрлеонисов, Грігов або Шуманов. До речі, Віра Августівна хотіла знищити їхні листи, однак я її переконала, вважаючи, що цей бік їхнього життя з Борисом Романовичем може бути повчальним для молоді. Я пообіцяла, що за її життя нічого не публікуватиму. 1994 року підготувала статтю для книги «Берегиня України», підійшла до Віри Августівни і спитала, чи можна процитувати фрагменти з її листів із чоловіком? Коли вже готову статтю прочитала Вірі Августівні, вона заплакала: «Боже, невже мені Борисонька такі листи писав... Як же це прекрасно»... У співавторстві з Юлією Солод ми написали сценарій художньо-документальної музичної вистави «Серце моє з тобою» — за листами Віри Августівни та Бориса Романовича.
Торік вийшла монографія «Гмиря і Шостокович» Ганни Принц і Маріанни Копиці, до якої ввійшли 17 листів співака й композитора про їхню спільну роботу над циклом романсів про кохання на вірші Долматовського, а також ноти, рукописи, правки...
Нині готуються до видання щоденники співака (близько 800 сторінок) і «Листи до вчителя» (350 сторінок). Мріє Ганна Василівна зібрати всі лекції та статті, написані Борисом Романовичем, аби видати їх у книжці «Поради Гмирі молодим вокалістам», а ще зняти фільм про легендарного українського баса (в архіві збереглося багато кіноматеріалу).
