Столиця «лисіє»

«Дніпровські кручі, озеленений лівий берег ріки, знамениті київські схили правобережної частини міста (Татарка, Юрковиця, урочище Гончарі-Кожум’яки, схили Липського пагорба, Звіринецьке плато, Національний Ботанічний сад, схили навколо Олімпійського стадіону, Старонаводницької ущелини, Батиєвої та Байкової гір, Обсерваторний пагорб тощо) разом із парками і скверами ще нещодавно створювали майже безперервну лінію, що підкреслювала пластичність київського рельєфу» — згадується в резолюції загальноміських слухань «Проблеми збереження системи озелененого ландшафту Києва», що відбулися позавчора в столичному Будинку архітектора. Звиваючись історичними улоговинами і пагорбами, вона охоплювала центральну частину Києва та виходила за її межі, сполучаючись з периферійними зеленими зонами, а далі — із заміськими зеленими масивами згідно з кращими зразками містобудівної науки і практики. Проте відповідність будівництва у Києві науковим канонам була беззаперечним правилом лише для містобудівників минулого, відзначили члени слухань: сьогоднішнє невгамовне ущільнення Києва зруйнувало і продовжує руйнувати ландшафтну лінію столиці.

Відклавши на час естетичну та законодавчу сторони питання, звернімося до медичної статистики. Як відзначив академік НАН Вадим Березовський, частота виникнення тих або інших патологій у міських дітей минулого року на 33% перевищувала аналогічний показник у сільській місцевості, кількість токсикозу під час пологів серед жительок села на 70% менша, ніж у городянок, у столиці вдвічі зросла захворюваність на рак легенів. З урахуванням того, що кількість викидів вихлопних газів у деяких місцях Києва втричі перевищує гранично допустиму норму, немає нічого дивного в тому, що зростає статистика алергій: викиди уражають печінку. Зрозуміло, що зелені насадження відіграють роль стримуючого чинника. Тим часом, якщо за радянських часів, стверджує медик, на одного киянина припадало близько 50 квадратних метрів зелені, а сьогодні норма становить уже 33 метри, то й її останнім часом дотримуються не скрізь: від площі Лесі Українки до Кирилівських висот, від Дніпровської набережної до Солом’янської площі припадає нині лише чотири квадратні метри насаджень.

За правилами, питання вирубки пов’язане з певною паперовою тяганиною: для того, щоб зняти здорове дерево, необхідно отримати дозволи в кількох інстанціях — і ще невідомо, чи дозволять. Проте практика показує, що протягом останніх років рішення приймають часто на користь висотного будівництва, а не насаджень. Окремий випадок, про який уже згадував «День», — квартал, обмежений вулицями Пушкінською, Великою Васильківською та бульваром Шевченка. Однаково в цьому випадку, коли здійсниться запланований там проект і чи здійсниться: важливе те, що з урахуванням особливостей кварталу він народився взагалі. Побіжно згадаємо і тамтешню проблему, хоч вона й основна: проект, як вважають окремі фахівці, по-перше, закрив би вікна жителям декількох будинків, по-друге, позбавив би їх дворового простору, а по-третє — поставив би під сумнів сам факт існування цих будівель з урахуванням їхнього віку і того факту, що в ті часи зводили будинки без фундаменту. Але ми про зелені насадження. Так ось, документ однієї з дозвільних організацій свідчив: дерев у середині кварталу не існує. Через рік у такому самому документі вони раптом з’явилися. Щоправда, всі 100 дерев, як зазначалося, — хворі, а отже підлягають зносу. Зазначимо, що місцеві жителі «скинулися» на незалежне обстеження, яке спростувало дані офіційних інстанцій. На даний момент, за твердженням жителів, вони добилися того, що районна влада відкликала проект і постановила, щоб всі подальші його затвердження не обходилися без участі громадськості.

Один із представників столичного відомства, яке дозволяє або не дозволяє зносити дерева, якось прокоментував «Дню» проблему таким чином: «Людям ніде жити, а ми готові цілувати кожне дерево». На його думку, правильно, що внаслідок реконструкції поріділи такі парки, як Маріїнка та ім. Т. Шевченка: за канонами, стверджує він, площа насаджень і паркового простору має знаходитися у співвідношенні 40/60. Добре й те, що Майдан Незалежності став практично «лисим»: знову ж таки, «за канонами», простір має бути вільним: «щоб проглядали всі його достоїнства».

Наявність достоїнств у головної площі країни — тема окрема і на сьогодні достатньо обговорена. Що стосується «канонів», то, як уже згадувалося, санітарні і містобудівні норми поки ще ніхто не скасовував, нагадали на з’їзді архітектори. Разом із тим, під нові споруди звільняють від дерев внутрішньоквартальні та пришкільні території, ліквідують дитячі та спортивні майданчики, ущільнюють і без того екологічно дискомфортну центральну зону, вкотре відзначили творці резолюції. Постраждали і деякі об’єкти природно-заповідного фонду. Цікаво, що проблема зачепила навіть периферійні райони. Так, жителі Оболоні, Позняків, Осокорків кілька років поспіль безуспішно вимагали створення парків відпочинку — необхідних, згідно з нормами, насамперед для дітей та людей похилого віку, які не мають можливості користуватися віддаленими рекреаційними зонами. Натомість багато територій передбачуваних зелених насаджень віддали під забудову.

Резюме слухань звелося до класичної протягом останніх років необхідності: до генерального плану розвитку столиці давно вже час прикласти проекти детального планування і правила забудови міських територій та узгодити їх із громадськістю, що дозволило б уникнути непоправних містобудівних невдач. А на час розробки цих документів накласти мораторій на відведення земельних ділянок, які належать до системи зелених насаджень. А також — проглянути з представниками громадської комісії всі розроблені і готові до здійснення проекти забудови таких ділянок. Можливість реалізації останнього пункту дещо, на жаль, сумнівна. Незважаючи на те, що багато хто щиро порадів першим рішенням, котрі прийняв у новій посаді Василь Присяжнюк, який заступив «на пост» головного архітектора, навіть він визнав на своїй першій прес- конференції: скасовувати вже затверджені до здійснення проекти він не в змозі.