СТУПКАніада
У п’ятницю відбувся творчий вечір художнього керівника Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Богдана Ступки, який відзначив подвійний ювілей (60-річчя від дня народження і 40-річчя творчої діяльності).
Це був чотиригодинний марафон, що складався із двох частин — з уривків із бенефісних спектаклів актора та поздоровлень ювілярові від посадових осіб, почесних гостей, колег і друзів по театральній і кінематографічній діяльності. Офіційна частина «розбавлялася» показами робочого матеріалу нового фільму Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу», що викликало вельми невиразне враження про майбутню картину. «Ігровий блок» справляв дуже велике враження завдяки приголомшливій енергетиці Богдана Ступки. Залишається тільки жалкувати, що з афіші франківців уже зникли спектаклі «Дядя Ваня» та «Записки божевільного», в яких актор підіймався до незбагненних трагедійних висот. Утім, однаковою мірою йому підвладні й іскрометний гумор, і гротеск. І почуття міри.
Цього, на жаль, не скажеш про декотрих, які поздоровляли.
Ювіляра величали легендою, чародієм, шаманом, супер-стар (на що Ступка з усмішкою вiдповiдав: «Суперстарий — значить, дуже старий»), генієм і національним героєм. Однак Ступка — не тільки справді геніальний актор, а й людина, яка тонко відчуває. І щоб згладити незручність від зайвого пафосу, він ставав то в пихато-наполеонівську позу, то завмирав, немов бронзова статуя серед букетів і кошиків із квітами. Богдан Сильвестрович отримав поздоровлення від Президента України та прем’єр-міністра. Мер Києва вручив нагрудний «Знак пошани», іменний годинник та ключі від нової квартири і висловив свій, останнім часом незмінний, жарт про те, що якщо чоловіки цілуються, то вони необов’язково «голубі», а просто великі політики (?).
Найбільша делегація приїхала зі Львова. Там Ступка навчався в школі-студії у Бориса Тягна (учня Леся Курбаса). У театрі імені М. Заньковецької — дебютував у спектаклі «Над голубим Дунаєм». На львівських підмостках до нього прийшов перший успіх, і саме там він зустрівся із Сергієм Данченком, з яким 1978 року переїхав у Київ. Гостями Ступки були колеги з Тернополя, Сімферополя, театру російської драми імені Лесі Українки, театру драми й комедії на Лівому березі, однокласники зі Львівської школи № 28 і дитячий ансамбль «Цьомочки». Режисер знаменитої історичної епопеї «Вогнем і мечем» Єжі Гоффман, вибачившись, хотів виголосити своє поздоровлення російською мовою, якою добре володіє і яка, на його думку, «є англійською мовою для Східної Європи», тобто засобом спілкування ще з радянських часів. Але частина публіки з категорії непримиренних антиполіглотів зашикали й запропонували режисерові перейти на польську (цікаво, а як би розвивалися події, коли б на місці Гоффмана опинився якийсь, скажімо, таджицький режисер). Єжі Гоффман вручив Богданові Ступці карту України часів Богдана Хмельницького. Був на вечорі й ще один досить казусний момент, коли частина глядачів влаштувала неадекватну овацію В. Ющенку, схоже, збентеживши екс-прем’єра. Однак політичного мітингу не вийшло, Віктор Андрійович, на щастя, знайшов теплі й жартівливі слова щодо свого нинiшнього iмiджу екс-міністра.
На бенефісі з’ясувалися й маловідомі сторінки з біографії ювіляра. Виявляється, чудовий актор вчився в Київському театральному інституті цілих 17 років. І не тому, що був поганим студентом, просто в нього не вистачало часу, щоб прийти на екзамени. Більш за те, він закінчив не акторський факультет, а театрознавчий.
У самий розпал вечора, коли Богдана Сильвестровича поздоровляли студенти театрального інституту, раптом погасло світло і зал занурився в пітьму. Здивовану публіку Ступка заспокоїв: «Увімкнули темне світло. Уявляєте, як колись при свічках жили. Ні тобі мікрофонів, ні телевізорів. Театр цікавий тим, що можна розмовляти живим голосом...» На виручку до колеги поспішили директор Національної філармонії Дмитро Остапенко та художній керівник Володимир Лукашов. Телевізійники увімкнули свої прожектори, що працюють на акумуляторах, на сцену винесли свічки, і вечір продовжувався.
Поет Іван Драч зі знанням справи філософськи прорік, що мудрі люди довго міністрами не бувають, і що його поздоровлення з позиції майбутнього. «Для нас ви тепер Богдан Мазепович Чингісхан», — сказав він. Справа в тому, що з 1 грудня на кіностудії імені О. Довженка розпочнуться зйомки картини «Таємниці Чингісхана» (сценарій I. Драча, режисер — Володимир Савельєв). У цій стрічці Ступка зіграє головну роль.
Але є в Богдана Сильвестровича ще одна, мабуть, найголовніша роль — голови великої й дружної сім’ї, яка в повному складі й вийшла на сцену у фіналі вечора, щоб по праву розділити з ювіляром аплодисменти залу.
