Суперечливий — як сам час

Міський голова Харкова Геннадій Кернес, який тривалий час лікувався від наслідків коронавірусного захворювання COVID-19, помер у ніч на 17 грудня. Інформацію про це підтвердив також секретар Харківської міськради Ігор Терехов. Кернес помер на 62-му році життя у берлінській клініці «Шаріте».

Нагадаємо, Геннадій Кернес був одним із керівників Харкова ще від початку 2000-х — секретарем міськради у 2002 та у 2006-2010 роках, згодом — мером міста. «І навряд чи в Україні знайдеться мер з такою суперечливою біографією, навколо якого було б так багато суперечок і конфліктів. На нього кілька разів скоювали замахи, ще з молодих років його підозрювали у злочинах. Він був яскравим представником «лихих 90-х» на Харківщині, коли багато хто із теперішніх бізнесменів починали свій бізнес з нуля на тлі економічної кризи, — пише про померлого ВВС Україна. — У 2006 році він займався виборчою кампанією Михайла Добкіна, котрий балотувався у мери Харкова. Це саме тоді в інтернет злили відоме відео, на якому він вчить Добкіна говорити на камеру. Його цитати ставали мемами, а саме відео набрало понад чотири мільйони переглядів... Михайло Добкін виграв вибори, а Кернес став секретарем міської ради».

Кернес був обраний міським головою Харкова у 2010 році. 28 квітня 2014 року на нього було скоєно замах, після якого він був змушений пересуватися в інвалідному візку. Незадовго до того, у березні 2014, Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти самого Кернеса. Його підозрювали у незаконному позбавленні волі, катуваннях і погрозах активістам харківського Євромайдану. Справа не завершилася вироком суду.

Вибори у 2015 році Кернес виграв у першому турі, отримавши понад 65% голосів виборців. Також у першому турі він виграв і у 2020-му, хоч уже перебував на лікуванні. Кернес набрав 60,34% голосів виборців. «Він любив Харків, він жив ним. Він був складним, різким, різним, дуже «крученим». Після замаху, єдине, що тримало його «на плаву» в цьому трагічному світі — це була його робота. Це був Харків, — написав у фейсбуку колега померлого міський голова Дніпра Борис Філатов. — Ми часто зідзвонювалися, сперечалися і навіть лаялися.... Гена був винятково складною людиною. Але він і Харків — нероздільні поняття.... А ще. Ще він завжди йшов назустріч з будь-яких прохань. Поділитися досвідом, передати проект ЦНАП, просто дати пораду... Спочивай з миром, друже мій...».

«Аналізуючи його успіхи, експерти визнавали: більшість харків’ян таки полюбили його», — робить висновок видання. Так, міського голову можна було назвати справді господарником, за його каденції Харків став чистим і сучасним мегаполісом. Але поставали великі питання до вибору політичних позицій і союзників. Багатьом запам’яталися і тривалі намагання залишити в міській топоніміці назву «проспект Жукова», про що неодноразово писав «День». Наявність менеджерського хисту та брак державницької позиції — цей феномен не лише конкретної особистості, а й загалом влади останнього часу в Україні — все ще потребує глибокого аналізу.