«Світ нас підтримує»

Міністерство інформаційної політики України ініціювало освітній проект «Бранці Кремля». Це показ та обговорення однойменного фільму, знятого до четвертої річниці початку окупації Криму, у вищих навчальних закладах країни. Зустрічі зі студентами проводить радник міністра інформаційної політики України, Герой України Володимир Жемчугов. Свого часу він був активним організатором руху опору на Луганщині, майже рік перебував у полоні бойовиків так званої «ЛНР». Після звільнення та тривалого лікування Володимир бере активну участь у різноманітних заходах в Україні та за її межами, розповідає про ситуацію на окупованих територіях та власний досвід дипломатам, чиновникам, студентам.

ШЛЯХ ПОЛІТВ’ЯЗНЯ

Фільм «Бранці Кремля» створений телеканалом UATV на замовлення МІП. Він містить інтерв’ю зі звільненими політв’язнями Ахтемом Чийгозом та Ільмі Умеровим, заступником голови СБУ в 2014—2015 роках Віктором Ягуном, родичами політв’язнів — Ігором Грибом, Мер’єм Куку та Галиною Вигівською. 

Наразі точна кількість «в’язнів Кремля» невідома, правозахисники називають близько семи десятків імен. Частина з них утримується в російських тюрмах, частина — у Криму. Умовно їх можна поділити на дві групи — кримські татари та інші люди, які чітко артикулювали проукраїнську позицію.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Заступники голови меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз згадують про організацію патріотичного мітингу на противагу проросійському під стінами Верховної ради Криму 26 лютого 2014 року. Тоді в них було відчуття, що сепаратистські виступи затихнуть, але «пожежу» вже було не зупинити. Активісти в деталях пригадують затримання, їхні слова доповнює розповідь Мер’єм Куку. Жодних пояснень, мішок на голову, перевернуті догори дриґом під час обшуків житла — це був лише початок.

Невизначеність, шиті білими нитками справи, нескінченні перенесення судових засідань і жахливі умови утримання. Умеров розповідає про психіатричну експертизу і життя в палаті без дверей (і це           після проблем із тиском та       лікування на стаціонарі). Мер’єм Куку згадує про перенаселену тюрму катерининських часів та страви зі свинини, якими її чоловік-мусульманин не міг харчуватися. Чийгоз говорить про ізоляцію, погану їжу, тремтячим голосом згадує зустрічі з батьками і те, що не зміг поховати свою матір.

Батьки Валентина Вигівського та Павла Гриба кажуть, що дівчат, до яких їхні сини їхали у Крим та Білорусь відповідно, «розробляли» представники ФСБ. Досліджувалися оточення та контакти хлопців, можливість ввести туди провокатора та виманити їх за межі України. Ігор Гриб каже, що його син не отримує лікування та дієтичного харчування, якого потребує через хворобу. Валентина Вигівська згадує розповіді сина про тортури та імітації розстрілів у лісі.

Йдеться у фільмі і про занадто суворі вироки, збирання справ по шматках вже після арешту, неузгодженість матеріалів справ та нелогічні дії суддів. «Так стається тоді, коли судова система контролюється органами, які до неї не повинні мати жодного стосунку, наприклад, виконавчою владою. Тоді це система виконання покарань, а не правосуддя», — коментує Віктор Ягун.

Незрозумілими та несподіваними бувають і звільнення. Чийгоз та Умеров, яких росіяни вивезли до Туреччини, досі не дізналися, яким наказом їм заборонили повертатися на територію Криму. Загалом випадки звільнення не є системними, це радше результат тривалих міжнародних переговорів чи поступок задля вирішення якихось завдань. Родичі тих, хто досі утримується в кримських та російських тюрмах, продовжують боротьбу за звільнення, попри усі складнощі.

СУДИ І ХВОРОБИ

Щодня у стрічках новин з’являється інформація або й просто відлік днів голодування Олега Сенцова та Володимира Балуха. Станом на 4 жовтня Олег голодує 144-й день, а Володимир — 200-й. Наприкінці вересня російські лікарі оглянули Сенцова та «провели йому корекцію лікування». Утім, продюсерка Анна Паленчук повідомила про отримання листа від режисера, датованого 30 вересня, де він зазначає: «Про себе не пишу. Нічого хорошого немає».

«Верховний Суд» окупованого Криму постійно переносить засідання у справі Володимира Балуха. У середині вересня з’являлися повідомлення про те, що його жорстоко побили співробітники СІЗО, після чого самопочуття в’язня погіршилося, він скаржився на біль в голові та печінці.

Що ж тим часом відбувається з іншими українськими «заручниками Кремля»?

Нещодавно минуло два роки після арешту журналіста Романа Сущенка. Нещодавно Верховний Суд РФ відхилив апеляцію і визнав законним вирок — 12 років колонії суворого режиму. Українець заявив, що не згоден з таким рішенням, тож продовжить боротьбу, подавши скаргу до Європейського суду з прав людини. Не відкидає Сущенко і можливості обміну. Тим часом його захисника Марка Фейгіна не пускають у Лефортово, де утримують Романа, побачення з рідними теж відкладається, а вже в понеділок засудженого можуть відправити на етап.

Олександр Кольченко отримав кілька днів штрафного ізолятора після того, як написав заяву з проханням про зустріч з українським консулом та уповноваженим з прав людини. Станіслав Клих під час побачення у російській в’язниці передав матері листа до Олега Сенцова, де закликає режисера подумати про дітей і перестати голодувати. Здоров’я самого Станіслава дуже погіршилось, зокрема і через препарати, якими його лікували в російській психіатричній клініці.

Ігор Гриб, батько Павла Гриба, повідомив, що рахунок для переказу коштів сину досі заблоковано через заборону Держфінмоніторингу Росії. Тому Павло не може придбати собі необхідні продукти та ліки. Про стан здоров’я Павла батько нічого не знає.

Українському журналісту Миколі Семені відмовили у виїзді з Криму на лікування до Києва. За словами його адвоката Еміля Курбедінова, виконавча служба відмовилася розглядати питання виїзду «за кордон». Тож тепер залишається чекати липня 2019 року, коли добіжить кінця половина умовного терміну «покарання». Тоді, каже адвокат, через суд можна отримати умовно-дострокове звільнення і виїхати на материк.

13 вересня оприлюднили доповідь Управління верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Криму за 2017—2018 рік. У ній йдеться про те, що у  Криму за останній рік порушено права 94 людей на належну правову процедуру і справедливий судовий розгляд. Щонайменше в 11 випадках затримання відбувалися без законних підстав. Іноді арешти та винесення вироків виконували роль покарання за політичне інакомислення та застереження. Згадувалося у доповіді і про навмисне переслідування кримських татар.

На зустрічі зі студентами Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Жемчугов зазначив, що військовий шлях повернення окупованих територій для України малоймовірний, тож слід йти дипломатичним. «Нас підтримує Європа, світ нас підтримує фінансово. Все світове співтовариство налаштовує нас на те, що все буде добре, — каже Володимир. — Вони хитро підводять Росію до Гаазького трибуналу. Поки нам треба зосередити свої зусилля на цьому».