Свобода думки і слова

Степан Хмара — людина-легенда. У 70-ті роки минулого століття брав участь у дисидентському русі, у 1980-му був засуджений до cеми років таборів суворого режиму та п’яти років заслання. Повернувшись 1987 року в Україну, став одним із керівників Української Гельсінської Спілки. Згодом — заступником голови Української республіканської партії, проте на III з’їзді УРП вийшов з партії через незгоду з її політикою і створив Українську консервативну республіканську партію. Роки не зробили з народного депутата України кількох скликань угодовця, навпаки — загострили вміння Степана Ільковича (нетипове для вітчизняного політикуму) сміливо думати і говорити. От і в розмові із журналістами «Дня» він, коли йшлося про ставлення нової влади до важливих державотворчих питань, разів із двадцять повторив: «Не розумію, не згоден...» Однак наш співрозмовник усе ж сподівається, що нинішні можновладці прислухаються до його думки. Принаймні, як один із співавторів їхньої перемоги, Степан Хмара заслуговує на те, щоб бути ними почутим.

Чи відповідає нинішній склад Верховної Ради тим настроям, які панують зараз у суспільстві? «Ні, ні і ще раз ні, — вважає Степан Хмара. — Причини? У нас жодні вибори не проходили у нормальній обстановці, із чітким дотриманням закону. Кожні наступні парламентські вибори проходили у гірших умовах, ніж попередні. Кажуть: наш парламент віддзеркалює наше суспільство. Брехня! Так говорять ті, кому вигідно так говорити. Наш парламент віддзеркалює ненормальні вибори...» Подробиці розмови із Степаном Хмарою — в найближчих номерах «Дня».